Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ продовжує публікувати новий цикл духовних роздумів протоієрея Олександра Клименка, присвячений тлумаченню на Апостольські читання церковного року. Цей випуск про Читання Апостола в Неділю 6-у після П’ятидесятниці (Рим. 12: 6-14).
Про служіння людини Господу на землі та про те, як нести такий послух, який нам здається надто складним, непопулярним або просто не до вподоби, щоб любити один одного братньою любов’ю, а не заздрити, щоб не проклинати своїх гонителів, а благословляти.
За словами протоієрея Олександра Клименка, у сьогоднішньому Апостольському Читанні апостол Павел наголошує, що який би дар у собі людина не відчувала, треба стати в цьому тим, хто буде невід’ємною частиною Тіла Христового.
Розмірковуючи про те, що кожен послух людини від Господа, священик відзначив: «Когось Господь поставив співаком, когось лікарем, когось співаком, когось викладачем, когось прибиральником… Якщо ставитися до цього, як до послуху від Господа, тоді життя набуває нового сенсу. Ми можемо прожити ціле життя, думаючи, що ми не у своїй тарілці, що ми взагалі не на тій дорозі. Дуже часто гріховний недуг відчаю, який нападає на людей, виникає саме через постійне порівняння свого шляху зі шляхом інших людей. Тобі здається, що ці люди живуть заможніше, у тих людей набагато кращий будинок, а тим вдалося організувати власний бізнес, а я “такий-сякий, в мене нічого не вийшло”. Можливо, в єдиному організмові – Тілу Христовому – ти потрібен саме на цьому місці. Це не означає, що ти не повинен розвиватися, навпаки – ти повинен досягати висот на тому місці, на яке тебе Господь поставив, роби якнайкраще свою роботу, будь дуже уважним на кожному своєму послусі, який Господь тобі дає. Але при всьому цьому не думай, що тобі вдасться пройти дорогу іншу».
Як пояснив о. Олександр, у цьому посланні до Римлян апостол Павел говорить про братню любов один до одного, але при цьому звичні і, здавалося б, затерті для нас слова про любов розбавляє незвичними для священних текстів словами: “Будьте братолюбні з ніжністю“. Він зазначає, що кожне ваше служіння необхідне і важливе. А водночас закликає «не заздрити, а бути братолюбними, бо наша братня любов во Христі повинна бути розчинена навіть незвичайним терпінням, не звичайним виконанням заповідей Божих, а ніжністю, себто на кожного треба дивитися як на неймовірну перлину, як на того, хто заслуговує, щоб його любили і щоб ставилися трепетно і з пошаною».
Священнослужитель додав, що апостол Павел нам нагадує: треба надихатися своїм служінням і не нарікати на Господа за те, що в нас такий непопулярний послух, адже ми дуже потрібні Господу. Більш того, за словами апостола, роль наших гонителів дуже важлива в нашому житті. «Ми з вами нещодавно пройшли Хресний хід. І гонителі, які хоча й принесли багато шкоди за останні роки нашій Церкві, нашим душам, нашому молитовному подвигу, який постійно був розірваний новинами про захоплення храмів тощо, та для нас стали корисними. Звісно, корисними вони можуть стати лише тоді, якщо ми навчимося не проклинати їх, а благословляти (Рим. 12: 14)», – додав він.
Підсумовуючи сказане, о. Олександр зауважив: «Апостол Павел вселяє в нас неймовірну радість співпереживання нами своєї потрібності й того, що ми необхідні саме на цій ділянці землі, що в цьому земному просторі саме наше служіння необхідне Господу. Причому апостол наголошує, що ми маємо не розривати себе, не займатися різними служіннями, а обрати свій маленький шлях, який би був відповідний Божому задуму про нас і йти ним».
Просмотров: 282