Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ продовжує публікувати новий цикл духовних роздумів протоієрея Олександра Клименка, присвячений тлумаченню на Апостольські читання церковного року. Цей випуск про Читання Апостола в Неділю 7-у після П’ятидесятниці (Рим. 15: 1-7).
Про те, як навчитися шляхом любові, власного прикладу й неосуду допомогти випорсатися тому, хто опинився на узбіччі життя, та як навчитися приймати інших, зазираючи в їх серця, а не судячи за обличчями.
«Лише шляхом любові і власного прикладу, і власної сили перед обличчям безсилля інших (тих, хто страждає пристрастю алкозалежності, хто оступився тощо) можна змінити тих, хто нам дорогий. “Ми, сильні, повинні нести слабкості безсилих, а не собі догоджати. Кожен із нас нехай догоджає ближньому на добро для збудування”, – ось як говорить апостол Павел у посланні до Римлян, яке ми сьогодні читаємо, – зазначив о. Олександр. – …Ось нашим близьким хочеться наробити безліч власних помилок. Ми пробуємо виправити їх власним криком або роз’ятренням їхніх ран. У нас дуже часто не знаходиться сил покрити неміч наших близьких своєю силою, а сила наша в любові. Сила в тому, щоб покрити будь-які недоліки цього світу покривалом власної підтримки, покривалом молитви, покривалом певного тепла, покривалом любові».
Священик відзначив, що коли наш ближній спіткнувся, то треба збагнути, що він оступився лише на певні хвилини свого життя, а тому не слід робити з цих хвилин прапор і розмахувати цим прапором всім на огляд. Натомість треба показати, яким важливим може бути не осуд, а навпаки підтримка сильного, мовчазна, неосудлива, що наче бере тебе за руку зі словами: “Я знаю тебе не таким, я знаю тебе набагато кращим, таким, який гідний носити в собі образ Божий”. Господь закликає нас не осуджувати інших, а навпаки брати на себе цей осуд, якщо ви сильніші.
«Апостол Павел говорить, щоб ми приймали один одного, як Христос прийняв усіх нас. Він приймав всіх без розбору, приймав і старших, і підлітків, і сімейних, і не сімейних, і тих, хто має дітей, і тих, хто не має, приймав тих, кого світ осудив як блудниць, і тих, хто мав майбутнє, як фарисей та книжники, приймав гонителів своїх і тих, хто за Ним ішов з першого дня. Господь не розділяв, він не дивився в обличчя людські, а дивився в їхні серця. Ми ж у серця заглядати не можемо, ми дивимося на обличчя, але не маємо право судити за цими обличчями», – підкреслив священнослужитель та закликав прагнути наслідувати у своєму житті Спасителя.
Протоієрей Олександр Клименко також зауважив, що було б чудово, коли б наступного разу після прочитання цього євангельського уривку, побачивши людину, яка впала, не роз’ятрювали її ран, а обійняли і підтримали.
«Як би було добре обійняти цієї хвилини нашого ближнього і сказати: “Проїхали. Твоя історія з Богом і ти сам знатимеш, що Йому сказати за це. Але я тебе не сужу. Тому що я вірю, що ми не подавали тобі прикладу у цій справі, а отже це не властиве ні тобі, ні нам, а отже це те, що згине. А ми будемо вірити в той образ, який ми бачили в тобі раніше, той образ, який в тобі побачив Господь Бог”», – порадив священнослужитель та насамкінець наголосив: «По-різному Господь людей приводить до Себе, по-різному дає Йому послужити, з різних глибин люди виповзають, щоб побачити сяйво Престолу Божого… І якщо людина впала на узбіччя й не може піднятися, то наше завдання, як у притчі про доброго самарянина, спуститися туди і допомогти цій людині, взяти за руку і витягнути. А можливо, так трапиться, що ми поміняємося ролями, і тоді наш ближній підтримає нас своїм неосудом, своєю любов’ю, своєю добротою. Вчимося у Господа, і буде нам Царство Небесне!».
Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!
Просмотров: 396