Наприкінці 1970-х – на початку 1980-х років видавничий відділ Московської патріархії провів колосальну роботу щодо видання Міней місячних нової редакції, в якому були зібрані майже всі створені на той час служби святим – не тільки друковані, але й машинописні або рукописні варіанти. Серед знайдених матеріалів була “Служба преподобным отцем Антонию и Феодосию Печерским” дореволюційного видання, яка, між іншим, була вигадана невідомими аматорами. Однак звідтоді її просувають як дійсну, тим самим паплюжачи древню традицію Києво-Печерської Лаври, як зазначив у своєму коментарі уставник Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври архімандрит Полікарп (Линенко). Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на lavra.ua.
Наприкінці 70-х – на початку 80-х років ХХ ст. видавничий відділ Московської патріархії під керівництвом митрополита Питирима (Нечаєва) провів колосальну роботу щодо видання Міней місячних нової редакції. Унікальність цього видання полягає в тому, що до нього були зібрані майже всі створені на той час служби святим, не тільки друковані, але й ті, що існували лише в машинописних або рукописних варіантах. Член “Мінейної групи”, блаженної пам’яті архімандрит Інокентій (Просфірнін), сам об’їздив всю Русь православну, збираючи матеріали для цього видання. Разом з іншими він відвідував і колишнього регента правого кліроса нашої Лаври ігумена Феодосія (Сердюка, в схимі Антоній, +1988).
Серед знайдених матеріалів була “Служба преподобным отцем Антонию и Феодосию Печерским” дореволюційного видання, “певаемая когда и где кто изволит” (так було зазначено на титульній сторінці). Тобто вона не мала ніякого літургічного використання ані в Лаврі, ані в Руській Церкві в цілому. Цю службу вигадали невідомі аматори, котрі й потрудились видати її вийнятково для “келейного”, тобто позацерковного вжитку. Про це свідчить і структура цієї служби: 3 стихири на “Господи, воззвах”, не вказані ні паримії, ні прокимен, ні Євангеліє для полієлею. Також відсутній канон Богородиці, або посилання, за звичаєм, на стандартні. Поміщені два канони преподобним, перший на 7, на 6 та на 5 в різних піснях, із Троїчними та Богородичними тропарями (без ірмоса). Другий витриманий в класичній мінейній формі – ірмос, 4 тропаря (останні Богородичні), його авторство приписане свт. Димитрію Ростовському, про що згадаємо пізніше.
На нашу думку, для збереження цієї служби редактори самовільно помістили її в мінею на початок Церковного року. Оскільки перший день нагромаджений шанованими службами Новоліттю та прп. Симеону Стовпнику, то редактори помістили цю службу в другий день, на який в мінеї приходяться прості святі.
“Минея-Сентябрь” із службою прпп. Антонію і Феодосію під 2 вересня вийшла з друку в 1978 році. І раптом в “Православному церковному календарі” видання Московської патріархії за 1983 р. з’являється під 2 вересня старого стилю запис пам’яті “прпп. Антония и Феодосия, Печерских” – і з того часу невпинно і наполегливо воно нав’язується Церкві.
Києво-Печерська Лавра за тисячолітню історію свого існування завжди пам’ятала, що преподобний Антоній насадив, преподобний Феодосій поливав, а Божа Матір виростила її (порівн. 1 Кор. 3 ст. 6). “Мнози бо манастыри от царь, и от бояр, и от богатьства поставлени, но не суть таци, каци суть поставлени слезами, пощеньем, молитвою, бденьем. Антонии бо не име злата, ни сребра, но стяжа слезами и пощеньемь” (Повне зібрання руських літописів, т. 1, Лаврентіївський літопис, Москва. 2001, стовбець 159.)
Усвідомлюючи це, наш монастир завжди шанував преподобних отців наших Антонія та Феоодосія як своїх засновників та покровителів, котрі своєю вірою в Бога, навіть до смерті, своєю надією на милосердну Богородицю та своєю любов’ю до всього творіння, стяжали таку благодать на Печерські гори, яку не поглинули століття часу та половецькі чи «совєцькі» спустошення. Саме тому преподобні поминаються за всіма службами в монастирі. Сугубо ж ми звершуємо їм служби не одноразово, а декілька разів у Богослужбовому році.
Пам’ять преподобного Антонія в нашій обителі звершується 10/23 липня, 7/20 травня (день кончини, служиться літургія в Антоніївській церкві Ближніх Печер і акафіст), в другу неділю Великого посту в Соборі всіх преподобних Печерських, 28 вересня/10 жовтня в Соборі преподобних Печерських Ближніх Печер, тобто чотири рази на рік. Пам’ять преподобного Феодосія звершується 3/16 травня (день кончини), 14/27 серпня (перенесення мощей), в другу неділю Великого посту в Соборі всіх преподобних Печерських, 28 серпня/10 вересня в Соборі преподобних Печерських Дальніх Печер, теж чотири рази на рік.
Ці всі святкування історичні, зафіксовані в рукописних та друкованих мінеях, Патериках, або місяцесловах, принаймні починаючи з ХІХ століття. Та і пам’ять народна передає ці урочистості віками з вуст в уста. Вони, як і всі святкування в Церкві, мають свою законну причину, свої законні благословення – першосвятительські або соборні.
А щодо встановлення дати 2/15 вересня ми не можемо сказати нічого подібного. Звання «першовідкривача» цієї дати має календар видання Московської патріархії за 1983 рік. Але для такого «прориву» в історичній науці Руської Православної Церкви не знайшлося підтвердження ні в документальному матеріалі, ні в усній традиції Лаври. І ніяких благословень ні соборних, ні першосвятительських ми теж не знаходимо. На це свято церковний загал перший час взагалі не звертав уваги. Тим більше, видавці скористались моментом, коли наша обитель була в розсіянні та не могла захистити честь преподобних і не допустити вигадування “прелестных”, нових свят.
Ми можемо апелювати також і до святителя Димитрія Ростовського, авторству якого приписується канон преподобним Антонію і Феодосію. Ні сам святитель, ні його сучасники, зважаючи на його авторитет, не ініціювали встановити окреме святкування нашим засновникам.
Деякі захисники горезвісної дати виправдовують її тим, що цього дня зручно святкувати храмове свято храмів, освячених на честь преподобних Антонія і Феодосія, яких багато в усій Русі православній. Але, знову ж таки, історична правда «вопієт» проти них. У самій Лаврі Трапезний храм на честь преподобних Антонія і Феодосія з’явився за сто років до виникнення цього “святкування” і храмове свято відзначається 10/23 липня. (З благословення місцевих архієреїв храмове святкування призначається на 10/23 липня, або 3/16 травня).
Всіх любителів, і цінителів, і шанувальників преподобних отців Печерських наша обитель із розпростертими обіймами завжди чекає на всі свята Лаврські. Особливо тих, чиє волосся лежить в гробі преподобного Феодосія.
Після поновлення життя в Лаврі ми намагались підняти питання про скасування цієї неправдивої дати в російських календарях, але авторитетні консультанти відрадили нам піднімати це питання, пояснивши, хто ви такі в порівнянні з авторитетом Московської патріархії. Але ми не можемо мовчати, дивлячись на те, як на наших очах паплюжиться древня традиція нашого монастиря. І у відстоюванні історичної правди нашої обителі ми проявляємо вірність і преподобним отцям нашим Антонію і Феодосію, і тим нашим старцям, які своїми подвигами і своїм життям були вірними чадами преподобних, і нам передали “і літеру, і дух” отців, які призвали благословіння Божої Матері на це місце і прославили його на весь світ.
Просмотров: 900