Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ продовжує публікувати новий цикл духовних роздумів протоієрея Олександра Клименка, присвячений тлумаченню на Апостольські читання церковного року. Цей випуск про Читання Апостола в день свята Різдва Пресвятої Богородиці (Флп. 2: 5-11).
Протоієрей Олександр висловлює певний подив багатьох, що в Посланні апостола Павла, яке читається на Богородичні свята, немає ані згадки про Божу Матір, ані згадки про материнство, ані згадки про народження — «нічого, що б можна було прив’язати до Різдва Пресвятої Богородиці».
«Та саме фраза апостола Павла “Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Іісусі!» (Флп. 2: 5) відповідає духу всіх Богородичних свят. У цьому й криється, чому доречно читати саме це Послання апостола до Филип’ян у день свята Різдва Богородиці», — зазначив він та зауважив, що у свято Різдва Пресвятої Богородиці ми не говоримо про Неї, але говоримо в Її стилі. Адже Вона ніколи не дбала про Себе, але всю Себе віддавала Сину, а тепер віддає нам — «у цьому Її велич».
Як зауважив священик, смиренність, турботливість, опікування іншими, звеличення інших над собою — це ті риси, що є джерелом миру і всякого поступу вперед. Це ті риси, які яскраво нам показувала Божа Матір. «Не горделивість, не постійне підкреслення своєї потрібності, а смиренне несення свого хреста. Ось що робить світ кращим і нищить будь-які незгоди… Це було потрібно филипійцям і це провадила у Своєму житті Пресвята Богородиця», — додав він.
Нам завжди треба пам’ятати, як наголосив о. Олександр, про те, що які б лихі нещастя нас не спіткали, смерті хресної нам, слава Богу, не пережити, а все інше нам під силу. Тому що Господь, бувши безгрішним, пройшов набагато більше заради нас і з любові до нас.
«Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім’я, що вище над кожне ім’я» (Флп. 2: 9), — говорить апостол Павел у 9-му вірші Послання і відзначає цим, на переконання священнослужителя, що саме тому слава і велич — тільки Господу, — зауважив священик. А найбільша слава для Бога Отця — це «коли Його творіння прославляють Його Сина за той шлях спасіння, який Він нам проторив».
«У день Різдва Богородиці ми говоримо у стилі Пресвятої Богородиці, але не говоримо про Неї. Вона не дбала про Себе, ми мало що можемо про Неї прочитати, всі Свої зусилля, Свою душу, кожну краплинку і кожну клітинку Вона віддавала Своєму Сину. Ось у чому Її велич. Сьогодні ми святкуємо Її Різдво. Вона народжується у цей світ, і у світу з’являється надія. Вона з’являється у цей світ, який, здавалося б, уже втратив будь-яке уповання на те, щоб стати на шлях вічного блаженства, на шлях відчуття і переживання Царства Небесного вже тут. У звичайній родині Іоакима та Анни народжується незвичайне дитя — дитя, яке проживе так, щоб пізніше стати Вмістилищем Невмістимого. Той, Хто створив Словом увесь світ, вміщається в утробі Діви Марії. Це невимовна таємниця. Вірю в те, що ця маленька дівчинка, яка зараз народжується довгоочікуваною дитиною в праведних Іоакима та Анни, і донині продовжує вміщувати багато-багато наших запитань, скорбот, прохань, скорботних і радісних переживань. Вона й донині звертається до Свого Сина з проханнями не про Себе, а про інших», — резюмував о. Олександр та відзначив насамкінець, що Різдво Пресвятої Богородиці неначе відкриває для нас двері у майбутню радість перебування зі Христом.
Просмотров: 377