Преобразиш думки — зміниш життя. 5 порад протоієрея Ростислава Валіхновського (відео)

«Які наші думки, таке й наше життя», — навчав видатний старець Сербської Православної Церкви Фаддей. Кожна наша думка — і добра, і лиха — має свої наслідки. Тож, про п’ять порад, як позитивно вплинути на своє життя, життя близьких і навіть просто оточуючих, змінивши якість та силу власної думки.

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує чергове відео циклу проекту «Духовний імунітет» з протоієреєм Ростиславом Валіхновським, заслуженим лікарем України.

Рано чи пізно кожен із нас муситиме дати щиру відповідь на питання: «Створювали ми в житті гармонію чи сіяли хаос? На що ми витрачали свої сили, які нам дарував і дарує Господь: на добро чи на зло?». Кожен, звісно, добре знає, що не те що чинити зло, а й мислити про лихе — «зась». Але, як бачимо… Святе Письмо та святі отці дають нам такі головні поради. 

Порада перша: справжня переміна наших думок і нашого серця можлива тільки за милосердям Божим. Тому ми постійно повинні просити у Бога в молитвах, щоб Він нам допоміг змінити нам думки і внутрішній світ. 

Порада друга: закарбувати у серці й свідомості, що Бог завжди і всюди поруч, Він бачить кожен наш вчинок, чує кожне наше слово і кожну нашу думку. 

Порада третя: пам’ятати про те, що треба всіма силами зберігати мир думок і мир душі. Ніщо й ніколи не повинно нас вивести з рівноваги.

Порада четверта: знаймо, ми ніколи не одні — Господь постійно дбає про кожного з нас, про весь Всесвіт. Якщо Господь піклується про нас, то ми, як вдячні і люблячі діти, повинні з радістю виконувати всі Його заповіді й настанови. Щойно ми це усвідомимо, як у наших думках і у серці запанує мир і спокій. Прикро, коли бачиш людей, які начебто борються за мир у цілому світі, але не мають миру у власній душі. Починати треба з себе — тоді дійсно зможеш допомогти і собі, і тим, хто поруч.

Св. Ісаак Сирин говорить про те, що сходи до Царства Небесного — в глибині нашої душі. Можна додати: праведність, мир і радість знаходяться у Царстві Небесному, яке є всередині нас. Нам просто треба зуміти відкрити двері до нього. А для цього треба якомога частіше звертатися до Господа, щоб Він допоміг нам змінитися докорінно й назавжди: «Царю́ Небе́сный, Уте́шителю, Ду́ше и́стины, И́же вез­де́ сый и вся исполня́яй, Сокро́вище благи́х и жи́зни Пода́телю, при­и­ди́ и всели́ся в ны, и очи́сти ны от вся́кия скве́рны, и спа­си́, Бла́же, ду́ши на́ша».

І фінальна п’ята: кожне слово, яке ми промовляємо до Господа з проханням змінити наш світ думок, наше серце, необхідно промовляти з вірою та благоговінням. Для наснаги лишень пригадаймо розмову св. Марка Афінського та авви Серапіона про зрушення гори силою віри. 

Отож, творімо добру думку, живімо за заповідями й просімо Божої допомоги в нашій метанойї.

Дивіться також інтерв’ю: Священник-лікар Ростислав Валіхновський: Головні ліки — Кров і Тіло Христові

Просмотров: 365