Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ продовжує публікувати новий цикл духовних роздумів протоієрея Олександра Клименка, присвячений тлумаченню на Апостольські читання церковного року. Цей випуск про Читання Апостола в Неділю 15-ту після П’ятидесятниці, після Воздвиження (2 Кор. 4:6–15).
«Кожного дня помирати за своїх ближніх, носити мертвість Іісуса, жити не для себе – для інших, жити для виконання правди. А саме тому бути невразливими до всього того, що відбувається навколо, бути готовим до переходу у Вічність, не боятися смерті», – підкреслив о. Олександр, поснюючи, що ось такий шлях нам показав Господь наш Іісус Христос, і розповів, чому християни не повинні нічого боятися, та що істинна проповідь – завжди у простоті й любові до Бога і ближніх.
Протоієрей Олександр Клименко відзначив, що Господь постійно являє Себе різним людям, але тим, хто вже готовий до зустрічі з Ним. Він нагадав про подвиг апостола Павла та додав, що сильна проповідь завжди у простоті.
Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій. А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас. У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач. Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені. Ми завсіди носимо в тілі мертвість Іісусову, щоб з’явилося в нашому тілі й життя Іісусове. Бо завсіди нас, що живемо, віддають на смерть за Іісуса, щоб з’явилось Іісусове в нашому смертельному тілі. Тому то смерть діє в нас, а життя у вас. Та мавши того ж духа віри, за написаним: Вірував я, через те говорив, і ми віруємо, тому то й говоримо, знавши, що Той, Хто воскресив Господа Іісуса, воскресить з Іісусом і нас, і поставить із вами. Усе бо для вас, щоб благодать, розмножена через багатьох, збагатила подяку на Божу славу (2 Кор. 4:6–15).
«Апостол Павел був постійно переслідуваний. Хто уважно читав Діяння апостолів, той розуміє, як багато довелося пережити апостолу. Але при всьому цьому апостол Павел у своєму Посланні до коринфян пише, що ми не стиснені, не втрачаємо надії, не покинуті й не гинемо. Чому “не гинемо”, апостол пояснює далі: тому що “завжди носимо мертвість Іісусову, щоб з’явилося в нашому тілі й життя Іісусове; Бо завсіди нас, що живемо, віддають на смерть за Іісуса, щоб з’явилось Іісусове в нашому смертельному тілі. Тому то смерть діє в нас, а життя у вас” (2 Кор. 4: 10-12). Він порівнює життя християнина з тим способом перебування на землі, який показав нам Господь наш Іісус Христос. Кожного дня помирати за своїх ближніх, носити мертвість Іісуса, жити не для себе, жити для ближніх, жити для виконання правди – і саме тому бути невразливими до всього того, що відбувається навколо, бути готовим до переходу у Вічність, не боятися смерті. А тому смерть перестає бути твоїм ворогом і тим, що може тебе налякати. Тому що і Господь знав, на що йде. Господь йшов на смерть, але при цьому йшов. Кожен із християн знає, що його кінцем бути смерті. Через те ми її не боїмося, адже за цими смертними дверима нас чекає безсмертя во Христі Іісусі», – пояснив о. Олександр, чому християни нічого не бояться.
Просмотров: 326