5 головних подій в житті Української Православної Церкви в 2021 році – єпископ Баришівський Віктор для грецьких ЗМІ

Єпископ Баришівський Віктор розповів для грецьких ЗМІ про 5 головних подій в житті Української Православної Церкви в році, що минає. Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує інтерв’ю владики з посиланням на news-politics.com.

Ваше Преосвященство! Протягом 2021 року нам доводилося спілкуватися неодноразово. Наразі ми стоїмо на порозі 2022 року. Яким був рік, що минає, для Української Православної Церкви?

Українська Православна Церква звершує своє служіння, з одного боку, у дуже непростих умовах, оскільки духовенству і віруючим доводиться постійно стикатися з агресією як з боку деяких представників українського політикуму та ЗМІ, так і з боку тих, хто вважає себе членом новоствореної ПЦУ. Незважаючи на офіційно нейтральну позицію центральної влади, і на процеси, що відбуваються в державі, ми все одно відчуваємо тиск. Звичайно, залежно від регіону, він має різні форми – від банальних образ та фізичного насильства до блокади представників УПЦ на всіх рівнях.

З іншого боку, такий стан Церкви дозволяє нам говорити те, що ми думаємо, і бути повністю незалежними у своїй позиції від будь-якого втручання ззовні. Тут слід наголосити, що наша позиція – це проповідь про Христа. УПЦ не займається політикою, не надає підтримки якимось політичним партіям чи гаслам, не слідує за новими віяннями у суспільному житті і не вважає за потрібне підлаштовуватися під них. Це не означає, що ми заперечуємо якісь досягнення, наприклад, в галузі науки чи медицини. Ні, ми використовуємо їх, якщо вони корисні, і не звертаємо на них уваги, якщо такої користі немає. Інакше кажучи, ми інтегруємо їх, але не інтегруємося у них. Саме тому зараз віруючі нашої Церкви відчувають справжню свободу в Христі і прагнуть реалізувати цю свободу на всіх рівнях свого життя. 

А які головні події в житті Української Православної Церкви, Ви могли б виділити у році, що минає?

У вищезазначеній перспективі і потрібно розглядати головні події для Української Православної Церкви у 2021 році.

Безперечно, найбільш значущою подією у 2021 році можна вважати Великий Хресний хід у Києві в середині літа, який зібрав понад 350 000 людей. Слід зазначити, що він проводився за умов пандемії, отже, теоретично, у ньому могли взяти участь ще більше людей. Чому це важливо? Тому що це свідчить, по-перше, про велику віру в Бога серед нашого народу. По-друге, про те, що більшість віруючих українців належать до Української Православної Церкви. Цей факт підтверджується щотижня або навіть щодня храмовими богослужіннями, під час яких, незалежно від розташування храму, завжди молиться досить багато людей. Тому всім соціологічним опитуванням, вивченню так званої громадської думки чи інформаційної кампанії у ЗМІ проти нашої Церкви – ми протиставляємо молитву. Молитва – наша головна «зброя» проти всіх диявольських підступів, проти війни та пандемії. Крім того, збираючись разом, ми втілюємо в життя заклик Христа «нехай будуть всі єдині», що в умовах роз’єднання людського суспільства, крайньої індивідуалізації та відокремленості дуже важливо.

Друга значуща подія – це поява громадського об’єднання «Миряни». Наш віруючий народ утомився мовчати і бути «мовчазною більшістю». Віруючі люди усвідомили і зміцнилися в тому, що настав час, коли Церква потребує захисту та діяльної підтримки. Як вам відомо, в Україні прийнято антицерковні закони, які й без того ускладнюють наше життя, оскільки, посилаючись на них, деякі чиновники проводять незаконні перереєстрації громад та використовують ці закони для рейдерських захоплень храмів. Ось цим незаконним діям «Миряни» протиставляють закон та Конституцію держави. Наша Церква складається з людей, а люди, як громадяни України, мають не лише обов’язки, а й права. Ось про ці гарантовані Конституцією права «Миряни» і нагадують українській владі. Наразі практично в кожній області України діють регіональні представництва цього руху, який об’єднує всіх віруючих, небайдужих до долі нашої Церкви. «Миряни» – це сучасний аналог православних братств, які активно діяли на території сучасної України у XVI – XVII ст. під час експансії до країни католицизму. Завдання, яке ставлять перед собою «Миряни» – це правовий захист інтересів віруючих, просвітництво, місіонерська робота, захист храмів від захоплень, допомога у будівництві нових храмів. Одним словом, «Миряни» – це люди Церкви, котрі прагнуть зберегти православну ідентичність нашого народу.

Також, до найважливіших подій року, що минає, можна віднести рішення Комітету з прав людини Організації Об’єднаних націй (КПЛ ООН), прийняте 11 листопада поточного року, щодо невиконання міжнародних зобов’язань з боку держави Україна, в якому висловлюється стурбованість повідомленнями про порушення прав віруючих УПЦ у нашій країні. Зокрема, у рішенні Комітету по Україні зазначено таке: «Комітет стурбований повідомленнями про насильство, залякування та акти вандалізму щодо місць звершення культу у зв’язку з процесом переходу церков та релігійних громад від Української Православної Церкви до новоствореної Православної церкви України. Комітет також стурбований повідомленнями про бездіяльність поліції у зв’язку з такими інцидентами та відсутністю інформації про розслідування, проведені державою-учасницею (стаття 18)».

У зв’язку з цим КПЛ ООН закликав Українську державу гарантувати ефективне здійснення свободи релігії та переконань, у тому числі через забезпечення захисту храмів від насильства, залякування та актів вандалізму, а також забезпечити ретельне та оперативне розслідування всіх випадків насильства та покарання за них.

Чому це важливо? Тому що Представництво Української Православної Церкви при міжнародних європейських організаціях, яке у 2017 році Священний Синод нашої Церкви доручив очолювати мені, протягом останніх років намагалося привернути увагу міжнародної громадськості до того, що відбувається у релігійній сфері України. І в ООН, і в ОБСЄ, і в Раді Європи ми говорили про насильство щодо віруючих УПЦ, про неконституційні та незаконні дії окремих представників української влади, про антицерковні закони, які не мають нічого спільного із забезпеченням прав людини. На ці численні звернення тривалий час не надходило належної реакції. І ось у 2021 році наш голос був почутий, хоча подібні рішення від високих міжнародних органів з’являлися й у попередні роки. Тепер залишається сподіватися, що наша влада прислухається до цих рішень і не продовжуватиме бруднити імідж нашої країни на міжнародному рівні. Тим більше, що ми нічого від нашої влади, крім дотримання закону та прав людини, не просимо.

Не можна не згадати і про молитовні стояння на захист нашої Церкви, які мали місце в різних регіонах країни. У цьому контексті особливо численним було молитовне стояння 15 червня 2021 року, коли понад 20 000 віруючих УПЦ вийшли до Верховної Ради, а потім пройшли до Офісу Президента з власним законопроектом, спрямованим на скасування ухвалених за минулої влади антицерковних законів. Крім того, можна згадати і досить численне молитовне стояння біля Вінницької обласної адміністрації, причиною якого стали незаконні та таємні перереєстрації громад УПЦ у ПЦУ.

У цих та інших випадках віруючі нагадали чиновникам про те, що в Україні має дотримуватися верховенство права, а не верховенство особистих уподобань чи симпатій. Закон – один для всіх, а не для кожного – свій. Можна з упевненістю говорити, що якщо влада не прислухається до голосу величезної кількості громадян України, які є віруючими УПЦ, то такі акції стануть не лише частішими, а й масштабнішими. Приклад Чорногорії в цьому сенсі наш уряд не повинен забувати.

Ще однією подією, важливість якої нам ще потрібно оцінити належним чином, справедливо слід вважати міжнародну конференцію «Соборність Церкви: богословські, канонічні та історичні виміри», що пройшла в Києво-Печерській лаврі 11 листопада 2021 року. У цьому заході брали участь представники семи Помісних Православних Церков.

Вже з назви конференції стає зрозуміло, що її головною темою була спроба канонічної відповіді на ті неканонічні дії, які вчинив Константинопольський патріарх Варфоломій в Україні.

Нове вчення Фанару про виняткове становище Константинопольського патріархату і патріарха у світовому Православ’ї, що активно просувається як самим патріархом Варфоломієм, так і архієпископом Американським Елпідофором, митрополитом Халкідонським Еммануїлом та іншими богословами і архієреями Константинопольської Церкви та деяких інших грекомовних Церков, призведе до непередбачуваних наслідків для всього Православ’я.

Розробляючи і далі вчення про «першість влади» Константинопольської кафедри в Церкві Христовій, ці богослови йдуть слизьким шляхом католицького богослов’я, який веде Константинопольський патріархат до православного аналога римського папізму. Глава Церкви – Христос, і Він же – Альфа та Омега. Ось про що, певне, забули на Фанарі. Озвучування тез про те, що без «першого» Православ’я перетвориться на федерацію Церков за прикладом деномінацій протестантів – це спроба підмінити поняття, і, свого роду, «богословське лукавство». Ці та багато інших прикладів свідчать, що в Константинопольському патріархаті намітився відхід від святоотцівського богослов’я і почався рух у протилежний від нього бік. Ось на ці питання і спробували звернути увагу та дати відповідь організатори і учасники під час згаданої конференції.

Не можу не відзначити, що сьогодні виникла така ситуація у світовому Православ’ї, коли вістря екклезіологічних, канонічних та навіть богословських суперечок перебуває в Україні. Як зазначають деякі архієреї інших Помісних Церков, саме від того, що відбувається в Україні, певною мірою залежить подальша доля світового Православ’я. А це означає, що на кожному з нас лежить величезна відповідальність за збереження чистоти Православної віри, примноження того багатства нашої Церкви, спадкоємцями якого ми є. Але головне у всьому цьому, звичайно, Христос. Він – центр та сенс нашого життя. Причастя Тіла і Крові Спасителя для нас, православних християн, є найважливішим із того, що ми можемо і повинні робити. Тому кожна Літургія як «спільна справа» є справді найважливішою подією як у житті кожного з нас, так і в житті Церкви та світу в цілому. Дай Бог, щоб ця «спільна справа» не припинялася доти, доки існуватиме світ.

Просмотров: 1059