Читання Апостола. Останні слова апостола Павла перед смертю — прот. Олександр Клименко (відео)

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ продовжує публікувати новий цикл духовних роздумів протоієрея Олександра Клименка, присвячений тлумаченню на Апостольські читання церковного року. Цей випуск про Читання Апостола в Неділю 30-ту після П’ятидесятниці, перед Богоявленням (2Тим. 4: 5-8).

Про сенс останніх слів апостола Павла перед своєю смертю до Тимофія і про те, яким має бути служіння християнина.

Апостол Павел закликає нас благовіствувати, як наголошує о. Олександр. «Хіба можна допустити, що вуста єпископа, вуста священика, вуста християнина мовчали лише тому, що більшість їх вже не сприймають, що це виглядає вже не так толерантно, як раніше?! А ти благовіствуй, як пише апостол Павел, бо це є твоє служіння», – зазначає він.

За словами священика, того, хто не виконує свого служіння, ми вважаємо неробою, недостойним членом команди на будь-якій роботі тощо. Тим паче це стосується служіння Божого.

Напрочуд важливі для кожного християнина усвідомлювати важливість свого служіння Богу. Святий апостол своїми останніми словами розкриває нам сенс того, як треба служити.

«Апостол Павел вже прозирає мить і образ власної смерті, він є тим, кому вже привідкрилося, що це вже останні дні життя, і пише останні два вірші, — продовжує о. Олександр. — «Я змагався добрим подвигом, свій біг закінчив, віру зберіг. Наостанку мені призначається вінок праведності, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив» (2Тим. 4: 7-8), — пише він. «Подвигом добрим» — це означає, що  Євангеліє, якому він служив, є добрим, що Христос, якому він служив, є добрим… Так говорить людина, яка не боїться смерті, яка не бігає до десятьох лікарів, щоб подовжити свій земний вік. Він «свій біг закінчив», а найголовніше — зберіг віру. А дуже часто люди у полишені старості не тільки не зберегли віри, але й не мали її, або ж маючи до того віру, втрачають її. Апостол Павел, перебуваючи у в’язниці, бачачи, як гоніння піднімаються на Церкву, сам стоїть неначебто скеля посеред хвиль життєвого моря, — він зберіг віру і радісно уповає на Бога».

Протоієрей Олександр Клименко побажав мати в собі таке ж уповання на Бога, як було в апостола Павла, уповання на те, «що Господь не лише йому, а й усім, хто прагне жити за заповідями Христовими, дарує благодать і радість у Його Вічному Царстві».

Просмотров: 165