Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ продовжує публікувати новий цикл духовних роздумів протоієрея Олександра Клименка, присвячений тлумаченню на Апостольські читання церковного року. Цей випуск про Читання Апостола в Неділю 32-ту після П’ятидесятниці, прп. Антонія Великого (Тим. 1: 15-17).
На жаль, допоки людина не забажає спасіння, вона не забажає навіть і шукати Бога, як зазначив о. Олександр. Але коли під час випробувань тощо в людини нарешті народиться глибоке запитання про сенс життя – «не про меблювання кімнати, а про фундамент дому», – то важливо, щоб поруч опинилася віруюча людина, яка б вказала, яким шляхом йти цим життям до спасіння у Вічності.
Саме тому Господь попускає різним неграздам або ж навпаки величезному щастю втручатися в наше життя.
«Хто відчув у своїй душі Бога пізнанням душевним через досвід, через свою свідомість, через почуття, той отримав таку радість, яку описати неможливо, яка переважає будь-які земні здобутки… Для того щоб Господь дав нам спасіння, ми повинні його захотіти, для того, щоб захотіти, аби нас спасли, ми часом повстаємо в тих ситуаціях, в які Господь нас ставить, і ми усвідомлюємо: “Так, Боже!.. А до цієї миті я думав, що все в мені добре, що я Тебе не потребую, але от цієї миті розумію, що мені без Тебе – нікуди”. Кожному Бог ті випробування, під час яких народжуються такі питання. Ці запитання потрібні не Богу, вони потрібні нам, але як же Господь чекає, коли вони в нас нарешті з’являться», – наголосив о. Олександр та побажав кожному ставити найглибші питання всередині себе, через пошук відповідей на які Бога допоможе змінити наше життя на краще.
Просмотров: 355