Перші сім днів після Великодня називаються Світлою седмицею. А чи знаєте ви, що в стародавній Церкві весь цей тиждень називався Пасхою Воскресіння?

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує матеріал, підготований редакцією журналу “Фома в Україні”.

У перші три століття християнства назву «Пасха» носили два тижні: той, що передує дню Воскресіння Христового і той, який наступає після нього. Перший тиждень іменувався Пасхою Хресною, або Пасхою Страстей, і тільки після Першого Вселенського собору, що пройшов у 325 році, отримав свою сучасну назву – Страсний тиждень. Так само і Світла седмиця. А власне Пасхою соборяни ухвалили називати сам день, коли воскрес Спаситель.

Чим цей час відрізняється від звичайного та й від усіх інших свят? Справжньою радістю, відбитою всіма можливими засобами в церковному житті! Так, наприклад, якщо під час Великого посту спів, де це можливо, поступається місцем читанню, то на Великдень і Світлий тиждень навіть часи (богослужіння, що зазвичай складається виключно з читання псалмів) співаються!

А що змінюється у нашому повсякденному житті? Ми залишаємо звичайне ранкове і вечірнє молитовне правило і замість них весь перший тиждень після Великодня читаємо Пасхальні часи.

На час Світлої седмиці звичайний для всього року піст по середах і п’ятницях скасовується. Скасовуються до самої П’ятидесятниці (50-й день Великодня) земні поклони. Усі покаянні молитви з богослужіння на цей час виключаються, і щодня відбувається урочистий хресний хід.

Навіщо це все робиться? Від чого тут радість? Тому, що не потрібно виконувати тяжкий обов’язок довго та уважно молитися та бити поклони? Справа, звичайно, зовсім не в цьому. По-перше, після напруженого посту, особливо Страсного тижня, Церква дає християнам такий необхідний відпочинок та послаблення. А по-друге, основний зміст цього часу – торжество: необхідне у всі дні життя людини покаяння ніби йде у тінь, християнин охоплений іншим почуттям – невимовною радістю за Воскресіння Спасителя, за відновлення нас, людей, у своїй гідності. Це радість Адама про повернутий Рай, радість блудного сина про Батька, який незаслужено прийняв його.

Зверніть увагу: навіть зазвичай зачинені Царські врата вівтаря весь Світлий тиждень залишаються відкритими, на знак того, що для людини знову відкриті двері Додому, до Батька.

Деякі люди на Світлий тиждень беруть відпустку з тим, щоб бувати в храмі в ці унікальні дні року. Саме цими днями у повноті стають зрозумілі слова апостола Павла: «Завжди радійте. Постійно моліться. За все дякуйте» (1 Фес. 5:16-18).

Артос. Хліб

Артос – так називається хліб на заквасці із зображенням Хреста чи Воскресіння Христового. «Артос» у перекладі з грецької, власне, і означає «квасний хліб». Освячується він у перший день Великодня і у весь Світлий тиждень стоїть на аналої (особливому столику) перед іконою Спасителя, праворуч від Царських врат. А коли служби немає – прямо у вратах, які прочиняються рівно настільки, щоб у їх стулках помістився аналой з артосом. Зберігається традиція виносити артос під час щоденних хресних ходів, які звершуються на Світлій седмиці.

Навіщо це все потрібно? За однією з версій цей звичай походить від апостольської традиції: коли учні Христові збиралися після Його Воскресіння на трапезу, згідно з переданням, вони лишали частину хліба на столі для Нього, як завжди, робили за Його земного життя. У монастирях ця традиція продовжує жити у своєму первісному вигляді: весь тиждень артос приносять у трапезну та поставляють на незайняте місце за столом або на окремий столик.

Артос і сьогодні символізує невидиму присутність Ісуса Христа з нами. Водночас це є символом життя вічного: «Я є Хліб життя; Хто приходить до Мене, не голодуватиме» (Ін. 6:35), – сказав про себе Спаситель.

Роздається артос у суботу Світлого тижня, після ранкового богослужіння. Їсти його належить натще і – в особливих випадках, наприклад, при хворобі.

Як причащатися на Світлому тижні?

Великодній тиждень, або Світлий тиждень, сприймається Церквою як один день — день загальної радості і спілкування з Воскреслим Христом. Найповнішим це спілкування може бути через участь у Таїнстві Причастя Тіла та Крові Христових.

66-е правило Шостого Вселенського собору каже: «Від святого дня Воскресіння Христа Бога нашого до наступного недільного дня, весь тиждень вірні повинні у святих церквах невпинно вправлятися в псалмах, і співах, і піснях духовних, радіючи і тріумфуючи в Христі, насолоджуючись Святими Тайнами».

Отже, Церква закликає нас, вірних, причащатися на Світлій седмиці щодня! Безумовно, йдеться про тих вірних, які не знехтували Великим постом і проходячи його в розумній стриманості, молитві, покаянні, шукали з’єднання з Христом у Святому Причасті за днів посту для зміцнення сил, а у світлі дні Світлого Христового Воскресіння — для примноження радості.

Власне, весь Великий піст і був підготовкою до Святого Причастя на Світлій седмиці. Дотримання посту в період Великоднього тижня Церквою не благословляється навіть для причасників. А ось розумна поміркованість – нікому не зашкодить.

Перед Причастям у ці дні читаються молитви до Причастя (без псалмів), канон до Причастя та канон Пасхи замість інших канонів.

Церковна традиція наказує подружжю в ніч перед Причастям утриматися від шлюбного ложа.

На запитання відповів голова інформаційно-просвітницького відділу Володимир-Волинської єпархії протоієрей Володимир Ровінський.

ЯК ПРАВИЛЬНО ПРОВЕСТИ СВІТЛУ СЕДМИЦЮ, ПРО ПРИЧАСТЯ У ЦІ ДНІ розповідає митрополит Ніжинський і Прилуцький Климент, голова Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ.

Просмотров: 2546