Усю надію я покладаю на допомогу Божу і Його благу волю — перше слово Блаженнішого Митрополита Онуфрія як Предстоятеля Української Православної Церкви (+відео)

Вісім років тому, 17 серпня 2014-го, на площі перед Успенським собором Києво-Печерської Лаври відбулася інтронізація Київського Митрополита. Інформаційно-просвітницький відділ публікує перше слово Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія як Предстоятеля Української Православної Церкви.

Обрання мене Митрополитом Київським і всієї України сприймаю не як пошану і честь, а як відповідальний послух Матері-Церкві

Понад 40 років тому я приніс Небесному Владиці чернечі обітниці. Одна з яких ― це зречення своєї волі перед всесвятою волею Божою. Тому обрання мене Митрополитом Київським і всієї України сприймаю не як пошану і честь, а як відповідальний послух Матері-Церкві, за який мушу дати відповідь на страшному Божому суді.

Євангеліє дає нам кілька образів того, чим є Свята Церква. Один з таких образів говорить, що Церква – це виноградник, який насадив Господь, віддав його виноградарям. Відома доля тих, хто піклувався лише про своє особисте, а не про те, щоб з виноградника зібрати плід і віддати його господарю. Їх, як злих, Господь “зле погубить”. Прошу вас, всечесні архіпастирі, які поставляєте мене на Предстоятельське служіння, і всіх вас, дорогі браття і сестри, моліться за мене, щоб уникнути мені такої кари.

Усю свою надію я покладаю лише на допомогу Божу і Його благу волю

Вже наразі за ці останні дні розмірковував над тим, як мені виконати все те, чого очікує наша Церква від свого Предстоятеля. Видається мені, що всіх людських знань і вмінь не буде достатньо, щоб церковний корабель міг впевнено і безперешкодно долати бурхливі хвилі життєвого моря. Якби Сам Господь не був істинним Главою Церкви, то не знайшлось би на землі жодної людини, яка змогла б привести церковний корабель до пристані вічного життя. Тому всю свою надію я покладаю лише на допомогу Божу і Його благу волю.

Воля ж Господня в тому, щоб усім нам спастися і прийти до пізнання Істини. Це пізнання, яке відкриває нам дорогу до спасіння, можливе лише в Єдиній, Соборній, Святій і Апостольській Церкві. Розуміючи це, ми будемо молитися і докладати зусиль, щоб ті наші брати й сестри, які сьогодні через схизму опинилися поза церковним кораблем, з усім Православним світом єдиними вустами і єдиним серцем славили ім’я Святої Живоначальної Тройці, як навчив нас Хреститель наш святий благовірний князь Володимир.

Ми люди, віруючі у Христа розіп’ятого і воскреслого, з глибоким болем сприймаємо звістки про лихо братовбивства, яке щодня забирає життя наших співвітчизників. Церква молиться і знову звертається до всіх, від кого це залежить, із щирим проханням негайно зробити все, щоб мир і спокій знову запанував у нашій українській землі. Святе Письмо говорить, що силою, яка перемагає зло світу, є наша віра – жива віра в Живого Бога, яка свідчиться не одними словами, а і ділами. Святий апостол Яків говорить, що “віра без діл є мертвою”. Діла віри – це ніщо інше, як благочестиве християнське життя за Божими заповідями. До такого життя покликані в Церкві всі – і миряни, і монахи, і священники, і єпископи, і її Предстоятель. У цьому благочестивому слідуванні Божественним заповідям полягає зміст служіння Церкві кожного з нас – на тому місці й у тому званні, на яке поставив нас Господь. Діла віри – це живе свідчення про всепереможну силу Христову.

В очищенні й преображенні кожного християнина полягає найперше завдання служіння Православної Церкви

Життя у вірі не складається лише із зовнішніх вчинків, а і з особистої боротьби із гріхами, які знаходяться у нашому серці. Справжня любов, істинне милосердя і всепрощення бувають лише тоді, коли серце людини очищене від усякої скверни або пороку. В цьому внутрішньому очищенні й преображенні кожного християнина полягає найперше завдання служіння Православної Церкви. Колись давно, у перші віки християнства, благочестиве життя учнів христових так вражало язичницький світ, що цілі народи приймали Хрещення, щоб жити за Божим законом, щоб бути схожими на послідовників Христа.

У наш буремний ХХІ вік пастирям Церкви слід являти світу приклад особистого благочестивого життя

Сьогодні у наш буремний ХХІ вік всім нам, а особливо пастирям Церкви, слід являти світу приклад особистого благочестивого життя, у якому віра б не розходилася з ділами – це є головний церковний принцип духовного вдосконалення особистого і суспільного.

Сьогодні ми всі хочемо бачити Україну, нашу батьківщину, кращою, новою. І це буде, але тільки тоді, коли кожен з нас через життя по вірі оновиться себе і стане більш духовно вдосконалюватися. Якщо висловлюватися більш коротким словом, то можна сказати, що новою Україна стане тоді, коли кожен із нас оновить себе.

Світлої пам’яті Блаженніший Митрополит Володимир сказав: “Зусилля кожного з нас у боротьбі з самим собою, у боротьбі зі злом повинно сприйматися віруючою людиною, як участь у суцільному викоріненні на землі зла і розбудові добра у всесвітньому масштабі”.

Розпочинаючи своє Предстоятельське служіння у час складних випробувань для нашої Церкви та Батьківщини, ці слова я сьогодні сприймаю як заповіт мені від великого попередника, котрий всім своїм життям показував всепереможну силу віри, молитви та смирення.

Щиро прошу вас, дорогі мої співбрати архіпастирі, вас всіх, дорогі браття і сестри, не лише тепер, сьогодні, але й на всякий час підносити свої святі молитви про моє недостоїнство, щоб у немочі моїй сила Божа звершувала справу духовного оновлення і спасіння багатомільйонної пастви Української Православної Церкви.

 

Просмотров: 3497