Вірян Української Православної Церкви на Кореччині Рівненської області обурив інцидент, який трапився під час прощання у Корці з загиблим захисником. Тоді благочинний “ПЦУ” Іван Мациканич заявив, що «запросити московського священника (священника УПЦ – ред.) на похорон українського воїна – це те, що накрити труну російським прапором».
Болем відізвалися ці слова у мами загиблого воїна із Жадківки Івана Кралі Фаїни Ігнатівни.
«Мій син загинув на війні 6 вересня на Донеччині. Після його смерті минуло лише чотири місяці, а над його похороном, над його пам’яттю уже глумляться. У голові не вкладається, що нас тепер звинувачують у тому, що ми не так поховали сина. Це просто якесь знущання і зневага. Син був українцем, він загинув за Україну і за кожного з нас. І похований він священниками Української Православної Церкви. А тих, кому це не подобається, я б попросила просто помовчати, вже не кажучи про якусь повагу до загиблих воїнів, яких теж поховали в УПЦ, чи до їх рідних. Ви не знаєте, як важко пережити смерть дитини. І хай Бог дає, щоб ви ніколи цього не дізналися. Ця рана не загоїться ніколи. І дуже боляче, коли її хочуть роз’ятрити ще більше», – передали слова згорьованої мати в Рівненській єпархії.
Варто нагадати, що тільки на Кореччині у 2022 році поховали 17 захисників, 13 із них були відспівані священниками УПЦ. У березні на війні загинув рідний брат отця Миколи Коптюха, настоятеля Хрестовоздвиженської церкви у селі Стовпин, Олександр Коптюх. Брат загиблого воїна із Даничева Дмитра Василишина Віталій є священником Української Православної Церкви. Анатолій Гаврилюк, який загинув 2014 року у зоні АТО, свого часу був паламарем Георгіївського храму м.Корця, загиблий Назарій Ілюк був паламарем Яківського храму с.Харалуга.
“Невже вони віддали своє життя за те, щоб їх рідних таврували «московськими попами» чи «московськими зазомбованими», посилали у «за поребрик», бо вони є вірянами УПЦ?, – ставлять питання в єпархіальній пресслужбі. – Тисячі прихожан УПЦ нині боронять свою Батьківщину. У квітні до лав ЗСУ вступив рідний брат благочинного І-го Корецького благочиння протоієрея Андрія Дячека Костянтин. Рідні, близькі священників та вірян нашої Церкви пішли до українського війська.
На передовій наші захисники об’єднуються і стають пліч-о-пліч, незалежно від віросповідання, та роблять усе можливе й неможливе, аби нога ворога не ступала на нашу землю. Віддають своє здоров’я, життя, аби ми жили під мирним небом у спокої та злагоді.
Та чи зможемо ми тут, у тилу, у безпеці, навчитися цінувати це і мати хоча б краплинку поваги один до одного, до рідних загиблих воїнів, яким і так нелегко?”
Просмотров: 3384