СЛОВО НА ВРУЧЕННЯ ЖЕЗЛА
ПРЕОСВЯЩЕННОМУ АРКАДІЮ (ДЕМЧЕНКУ),
ЄПИСКОПУ ГОСТОМЕЛЬСЬКОМУ, ВІКАРІЮ КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ
Дорогий собрате, Преосвященний єпископе Аркадію!
Підкорившись Промислу Божому, який через Синод Української Православної Церкви обрав тебе на високе архієрейське служіння, за сьогоднішньою Літургією ти долучився до Апостольського чину.
Єпископське служіння — це велика відповідальність, особливо у такі тривожні для Церкви часи, як наші. Однак у Церкви не буває легких часів. Послухай, що каже про свою епоху священномученик Володимир (Богоявленський), митрополит Київський: «Ніколи на ниві Христовій не було стільки плевел, як нині. Ніколи вороги Церкви не ополчалися на неї з такою жорстокістю, як зараз. Тепер ми бачимо перед собою всі омани, які коли-небудь існували, і деякі такі, що принаймні у сьогоднішньому своєму розвитку, ніколи ще не існували. І цей дух безвір’я та вільнодумства, який все заперечує, усе розхитує, усе рушить, як язва, як смерть, намагається проникнути не тільки крізь двері, але й крізь вікна й щілини та хоче за будь-яку ціну все в нас переробити на свій лад».
Для того, щоб не розчаруватися і достойно нести свій хрест, священномученик Володимир рекомендує ставленику в архієреї сприймати це служіння як додатковий талант від Бога та набувати «ум Христовий» (1 Кор. 2: 16). Кожний християнин, маючи «ум Христовий», вже не робить щось своє, а всі його дії, усі думки й надії він реалізує згідно з волею Божою. Святитель Ігнатій (Брянчанінов) щодо цього каже: «Ми, християни, маємо мислити, маємо міркувати, маємо говорити, як думав, розумів та говорив наш Воплочений Бог. Таке єднання з Господом мають передусім сумлінно розвивати, сумлінно виховувати, сумлінно зберігати у собі пастирі Церкви, як такі, що мають зобов’язання скеровувати до чеснот і до спасіння все християнське братство». Отже, головною запорукою правильного керування паствою для пастиря є набуття «ума Христового». Але яким чином єпископ може перевірити, що він робить відповідно до цієї апостольської рекомендації? Єпископ, особливо у важкі часи, має згадувати євангельський приклад навернення святого апостола Петра. Ніхто не застрахований від падіння, навіть єпископ, навіть апостол, який сповідував: «Ти — Христос, Син Бога Живого» (Мф. 16:16). Але ми постійно маємо ставити собі запитання Господа: «Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене?» (Ін. 21:15). Якщо ми любимо Христа і Його Церкву, тоді нам не страшні ніякі загрози.
Тверда віра у Христа й життя за Його святими заповідями завжди вселяють в єпископа відчуття довіри Промислу Божому та відчуття єдності з Тілом Христовим. Господь Сам у видінні святому апостолу Павлу сказав: «Не бійся, але говори й не замовкай, бо Я з тобою, і ніхто не вчинить тобі зла, тому що в Мене багато людей у цьому місті» (Діян. 18:9-10). Якщо у язичницькому містечку Коринфі було багато людей Божих, то тим більше у нашому народі, хрещеному святим князем Володимиром — у Київській єпархії, де тобі визначено бути вікарним єпископом, — ти знайдеш надійну опору у вірних людях Божих.
За довгі роки служіння у Церкві на різних послухах ти отримав цінний адміністративний досвід, який допоможе тобі у подальших трудах на ниві Христовій. Тепер «не бійся, але говори й не змовкай», не тільки у словах, але й у добрих справах. Докладай всіх зусиль для достойного звершення єпископської місії, духовно зростай в «умі Христовому», щоби вручити Пастиреначальнику твою паству достойною Царства Небесного.
Як знак особистої підтримки, передаю тобі цей жезл, який буде нагадувати про дану тобою перед народом Божим сьогоднішню архієрейську присягу. Нехай він буде тобі опорою та наявним символом присутності Божої, Який «стане могутньою скелею, домом твердині та спасе тебе!» (пор. Пс. 31:3).
ОНУФРІЙ
МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,
ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
м. Київ
Просмотров: 921