У своєму інтерв’ю редакції «Діалог.тут» ректор Київської духовної академії і семінарії архієпископ Білогородський Сильвестр розповів про поточний незалежний статус УПЦ та чому на Соборі у Феофанії не оголосили одразу автокефалію.
«Автокефалію якраз можна і потрібно пояснювати через поняття незалежності. Загалом, ці два поняття — автокефалія та незалежність — практично ідентичні. Поясню на прикладі. Коли ми говоримо, що Україна — незалежна держава, то маємо на увазі, що в нас самостійна законодавча, виконавча та судова влада. Джерело цієї влади та її повноважень знаходяться в Україні.
Відповідно, коли йдеться про те, що Українська Православна Церква незалежна, це означає, що наша Церква має самостійне джерело адміністративної, законодавчої та судової влади: її Предстоятель обирається її ж Собором, який ініціюється самою Церквою. Крім того, УПЦ самостійна в управлінні, прийнятті своїх церковно-правових актів (положень, статутів), обранні та висвяченні своїх єпископів, канонізації своїх святих, а також у звершенні церковного суду», — пояснив архієпископ Сильвестр.
Він підкреслив, що для автокефалії характерні такі самі ознаки. Однак, що стосується проголошення автокефалії, то процес її визнання є досить складним.
«На цей момент універсального, визнаного всіма Помісними Церквами механізму створення нових автокефальних Церков у православному світі немає. Це питання неодноразово ставало предметом дискусій і навіть дебатів на різних рівнях, — пояснив владика. — Ми всі розуміємо, що важливий аспект проголошення автокефалії — це визнання її іншими Помісними Церквами. А тепер змоделюймо ситуацію: УПЦ проголошує себе автокефальною, що далі? Можна сказати напевне, що визнання такої автокефалії не відбулося б «наступного ж дня»».
На переконання ректора КДАіС, «прихильники тієї моделі Вселенської Церкви, яку сьогодні активно пропагує Константинопольський патріархат, заявили б, що тільки Константинопольському патріарху належить право та привілей давати автокефалію. Інші наполягали б, що потрібно досягти консенсусу в цьому питанні між усіма Помісними Церквами. Але на пошуки такого консенсусу можуть піти навіть не роки, а десятиліття! Не кажучи про те, що подібний крок зовсім не означав би автоматичного розв’язання всіх проблем, які накопичилися в церковному житті в Україні».
«Таким чином, складності, які породило б одностороннє проголошення автокефалії, очевидні, а ось користь — сумнівна. Вважаю, що наш нинішній статус незалежної та самостійної Церкви є оптимальним», — резюмував він.
Просмотров: 20541