У першу річницю від дня трагічної смерті насельників Свято-Успенської Святогірської лаври намісник та братія обителі піднесли молитви за упокоєння їхніх душ. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на пресслужбу Святогірської лаври.
Благочинний Лаври архімандрит Галактіон (Вуйченко), монах Аристоклій (Хащина) та монахиня Варвара (Кисіль) загинули 1 червня 2022 року внаслідок прямого попадання снарядів до братських корпусів № 3 і № 4. Тоді ж з тяжкими пораненнями до лікарень Слов’янська та Краматорська були доставлені ієромонах Іоасаф (Кочубей), ієродиякон Аліпій (Бондар), монах Спиридон (Янковенко) та інокиня Іоанна (Мельник). Поранення ієродиякона Аліпія та інокині Іоанни виявилися смертельними – 3 червня вони померли від отриманих ран.
1 червня 2023 року після завершення Божественної літургії митрополит Святогірський Арсеній у співслужінні братії у священному сані звершив панахиду на новоствореному кладовищі біля стін Успенського собору Лаври, де поховали убієнних архімандрита Галактіона, монаха Арістоклія та монахиню Варвару.
Після завершення панахиди владика намісник звернувся до братії та всіх присутніх з архіпастирським словом та розповів про останні дні й хвилини життя загиблих ченців.
Згадуючи архімандрита Галактіона, митрополит Арсеній розповів про його ставлення до смерті. Коли навколо лунали вибухи, отець Галактіон говорив: «Яка різниця де вмирати, на трапезі чи в келії». Характеризуючи отця Галактіона як благочинного Лаври, владика намісник підкреслив, що він настільки високо підняв планку займаної ним посади, що заміну йому підшукати практично неможливо. Ще одна особлива його риса — ретельна підготовка тексту проповіді, коли він у келії та вівтарі знову і знову проробляв текст, щось підкреслюючи, додаючи, змінюючи, а головне — пропускаючи кожне слово через своє серце.
Митрополит Арсеній, розповідаючи про ієродиякона Аліпія, пригадав про уважне несення ним послуху вівтарника, а також про вражаючу його фразу, яку він сказав наміснику після своєї останньої Сповіді: «Владико, мені здається, що в мене такі гріхи, що тільки мученицькою кров’ю омити їх зможу». За словами владики Арсенія, отець Аліпій втратив дуже багато крові, але, перебуваючи в надзвичайно тяжкому стані, до самої смерті він читав Іісусову молитву вголос.
Згадуючи перші хвилини після смертельного обстрілу братських корпусів, владика розповів, що першим, до кого він підбіг після вибуху, був отець Арістоклій, у нього були численні поранення, від яких він помер одразу. Владика сам заплющив йому очі. В обителі отець Арістоклій співав на кліросі, а також шив одяг для братії.
Говорячи про убієнну монахиню Варвару, владика Арсеній підкреслив її чесноту смирення та пригадав, як вона просила вибачення у послушниць.
Владика також розповів про обставини кончини інокині Іоанни, яка отримала поранення, перебуваючи поруч із келією монахині Варвари. Наступного дня їй було надано допомогу в лікарні, але дорогою до обителі вона разом із парафіянкою потрапила знову під обстріл у селі Тетянівка. Поранення, які матушка Іоанна отримала у Тетянівці, виявилися для неї смертельними.
Підсумовуючи усе сказане, митрополит Арсеній зазначив: «Ми сьогодні, браття і сестри, стоїмо з благоговінням перед їхніми могилами, і поминаємо їх як святих… не “як”, а так і є, тому що у святих отців є такі слова: „Якщо монах помер на послусі, то він спасається поза всяким сумнівом, тому що піт, що проливається на послусі в монастирі, в очах Божих має ту саму ціну, що й кров мучеників, яка пролита за віру. І померлий на послуху прирівнюється до мучеників“. Вони померли на своєму послусі, ще й мученицьки, кров’ю очистившись перед входженням у Небесний простір обителі вічності… Нехай Господь упокоїть їхні безсмертні душі».
Просмотров: 415