Слово на вручення жезла Преосвященному Аліпію, єпископу Тарутинському, вікарію Одеської єпархії

СЛОВО НА ВРУЧЕННЯ ЖЕЗЛА

ПРЕОСВЯЩЕННОМУ АЛІПІЮ (ЦУШКО),

ЄПИСКОПУ ТАРУТИНСЬКОМУ, ВІКАРІЮ ОДЕСЬКОЇ ЄПАРХІЇ

Дорогий собрате, Преосвященний єпископе Аліпію!

Всемогутній Господь, Який майже дві тисячі років тому послав Святого Свого Духа на Апостолів і тим самим зробив їх «ловцями людей», сьогодні сподобив тебе отримати великий і незбагненний дар – дар П’ятидесятниці. Не своїми власними заслугами, але милістю Божою ти долучений до сонму святих учнів Господа нашого Іісуса Христа. І не для власного самоутвердження і звеличення, але задля особливого жертовного служіння Богу і людям ти здобув це архієрейське достоїнство. Тож смиренно схили свою голову перед Господом Вседержителем і піднеси Йому подяку за усі Його милості.

Дар єпископського служіння – це не стільки привілея, скільки відповідальність: відповідальність і перед Богом, і перед Його народом. Єпископство – це, перш за все, тяжка праця, тяжкий духовний подвиг, який потребує максимальної концентрації як фізичних, так і духовних сил людини. Не спокушайся висотою і почесністю твого нового служіння, але пам’ятай, що за зовнішнім блиском архієрейського сану, за красою і пишністю єпископських одеж, ховаються невидимий тягар архієрейського омофору і щоденна праця до повного виснаження сил для того, щоби хоча б одна людська душа пізнала Бога і тим самим наблизилася до спасіння. Святитель Димитрій Ростовський, розмірковуючи над величчю архієрейського служіння, зауважує: «Той, хто бажає єпископства, має бажати не влади, а справ, не пошани, а праці, не насичення, а піклування. Не для того повинно бути архієреєм, щоб вихвалятися, а для того, щоб завжди являти собою образ Христового смирення, щоб бути захисником істини і безперестанку бути готовим покласти свою душу за Христа і Його Церкву».

Єпископське служіння, до якого ти нині покликаний і жереб якого ти отримав через покладання на твою голову рук архієреїв – це, перш за все, цілковите присвячення себе на служіння Святій Церкві до останнього твого подиху. І в такому служінні ти маєш перед своїми очима гарний приклад – приклад твого правлячого архієрея, Високопреосвященнішого митрополита Одеського і Ізмаїльского Агафангела. Владика Агафангел став для тебе справжнім духовним батьком: спочатку він звершив над тобою чернечий постриг, а згодом, бачачи твою відданість Церкві Христовій, висвятив тебе у дияконський, а потім у священницький сан. Довіра Високопреосвященнішого митрополита Агафангела виразилася ще і в тому, що майже 20 років назад він доручив тобі управління Свято-Миколаївським чоловічим монастирем м. Ізмаїла, з якого ти, власне, і покликаний до архієрейського служіння. Тож не осором довіру владики Агафангела і не дай йому приводу сумніватися у правильності свого рішення. Будь справжнім помічником у всіх його справах, які золотими літерами вписані в історію нашої Церкви.

Дорогий собрате! Нехай усі твої справи на благо Церкви Христової звершуються, в першу чергу, з терпінням і скромністю. Бо терпіння і скромність – це найголовніші чесноти православного християнина. Саме завдяки їм, за словами преподобного Максима Сповідника, приборкується усяка диявольська сила і усе робиться благим і зберігає свою непохитність.

Тож прийми цей архіпастирський жезл, як знак і свідоцтво зійшовшого сьогодні на тебе дару апостольського служіння, і осіни ним людей, які підносили свої молитви, щоби Господь зглянувся на тебе і послав тобі Свою благодать, яка «немічне врачує і збідніле доповнює». Ходатайством Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії, а також молитвами усіх святих нехай допоможе тобі Всемилостивий Господь у твоєму подальшому служінні «в правді, благочесті, вірі, любові, терпінні і кротості» (див.: 1 Тим. 6:11).

ОНУФРІЙ,
МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,
ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

20 квітня 2024 року,
м. Київ

Просмотров: 413