Про особливості свята П’ятидесятниці: чому це свято називають днем народження Церкви, що таке дари Святого Духа, як Дух Святий сходить на християн, а також про традиції цього дня.
Апостольське свято, або День народження Церкви
Свято П’ятидесятниці або День Святої Трійці, яке ще називають Днем народження Церкви, було встановлене самими апостолами.
У цей день Святий Дух зійшов на учнів Христових і сповнив їх усіма благодатними духовними дарами – вони преобразилися, а Дух Святий став їхнім постійним натхненником і керівником. Одним із найбільш вражаючих дарів, який отримали Христові учні для проповіді, був дар говоріння різними мовами.
З цієї пори апостоли мужньо і безбоязно, з великою сміливістю почали проповідь про Христа розіп’ятого і воскреслого з мертвих, а Церква Христова почала зростати та множитися спочатку серед іудеїв у Палестині, а потім і серед язичників у всьому світі – «аж до краю землі» (Діян. 1:8).
Через святих апостолів Дар Духа Святого мають й усі християни. Саме цей Дар робить послідовників Христа не просто спільнотою єдиновірців, а Церквою – общиною спасіння, у якій кожен віруючий по благодатній дії Животворчого Духа бере участь у святих таїнствах, приймає плоди Відкупительного подвигу Спасителя і сподобляється стати навіть причасником Божественного Життя. А тому і справедливим є твердження, що день П’ятидесятниці – це день, коли народилася Церква Христова.
Також у цей день була явлена повнота Святої Трійці – у світі відчутно став діяти Бог Святий Дух – Третя Особа Єдиної Божественної природи. Саме тому це свято називають ще Днем Святої Трійці.
Що таке дари Святого Духа?
У першу чергу, Дар Святого Духа полягає у тому, що Святий Дух животворить Церкву, веде людей до Христа і дає благодать християнам жити у вірі. Це той Дар, яким наділяються всі члени Церкви.
Разом із тим існують окремі дари, якими можуть бути наділені християни для служіння один одному. У часи раннього Християнства серед таких дарів особливо виділялися дари мудрості, знання, зцілення, чудотворіння, пророцтва, розрізнення духів, різних мов і їхнього тлумачення (1 Кор. 12, 8-10) та інші дари. Важливим в усі часи для Церкви є дар священства.
Дари Святого Духа варто відрізняти від Його плодів. Плоди Святого Духа – це результат впливу на людину спасительної благодаті Святого Духа. Для надбання цих плодів необхідними є духовні та моральні зусилля віруючої людини над собою, її постійний рух до Бога. Плодами Святого Духа є любов, радiсть, мир, довготерпiння, доброта, милосердя, вiра, лагiднiсть, стриманiсть (Гал. 5, 22-23).
Як Дар Святого Духа отримують християни і що таке апостольське наступництво?
В ранні часи Християнства Святий Дух сходив на кожного новоохрещеного через покладання рук апостолів або їхніх наступників — єпископів. Із книги Діянь ми знаємо, як апостоли Петро та Іоанн поклали руки на самарян, щоб вони прийняли Святого Духа, «бо Він не сходив ще на жодного з них, а тільки вони були охрещені в ім’я Господа Іісуса» (Діян. 8, 16).
Згодом, коли охочих бути християнами стало дуже багато і єпископ не міг особисто зустрітися з кожним новохрещеним, покладання рук було замінене помазанням святим миром (яке освячують єпископи) і стало звершуватися також пресвітерами (тобто священниками).
Як ми бачимо, не дивлячись на те, що Дар Святого Духа мають усі миропомазані християни, передавати його можуть лише священники та єпископи — люди, які мають апостольське наступництво (або спадкоємство). Суть апостольського спадкоємства полягає у наступному:
Апостоли, створюючи на місцях церковні общини, рукопокладали для пастирського нагляду за ними єпископів, які під час рукоположення отримували повноту благодатної влади для звершення усіх таїнств. Єпископи, поставлені апостолами, рукопокладали наступних єпископів, ті інших і так до наших днів. Таким чином, через цей безперервний ланцюг рукоположень будь-який єпископ Православної Церкви є наступником апостолів.
Також єпископи рукопокладають священників, які звершують усі таїнства, крім рукоположення, і дияконів, які служать при звершенні таїнств.
Чому зараз у Церкві дія Святого Духа не проявляється у дарі говоріння різними мовами?
Найперше, потрібно розуміти, що Дар Святого Духа дається людині для духовного росту і благодатного життя у Церкві. Коли апостоли і деякі інші члени ранньої Церкви отримували ще і дар говоріння мовами, то це мало конкретну ціль. Дар мов був потрібен апостолам для успішного поширення Євангелія. Отримавши здатність говорити мовою того чи іншого народу, апостоли могли проповідувати цьому народу, не витрачаючи час на вивчення потрібної мови, завдяки чому Церква Христова швидко поширилася. Як ми знаємо з подальшої церковної історії, цьому дару судилося проіснувати недовго. У міру того, як у різних країнах з’являлися місцеві християнські проповідники, які добре володіють своєю мовою, потреба надприродного дару мов теж стала звужуватися. Так, за часів святого Іринея Ліонського, у середині ІІІ ст., дар мов згадується уже як рідкісне явище.
Історія вшанування і особливості свята
Учні Христові щорічно святкували день П’ятидесятниці та заповідали згадувати його всім християнам (1 Кор. 16,8; Діян. 20,16). Вже у Постановах Апостольських (кн. 5, гл. 20) є пряма заповідь святкувати Св. П’ятидесятницю: «Через десять днів після Вознесіння буває п’ятидесятий день від першого дня Господнього (Великодня), донині нехай буде великим святом. Бо в третю годину цього дня Господь Іісус послав дар Святого Духа».
Особливу урочистість П’ятидесятниці від перших часів християнства надавав звичай Древньої Церкви звершувати в цей день Хрещення оглашенних — тих, хто готується стати її членами (звідси — спів на Літургії: «Елицы во Христа крестистеся…»). У IV столітті св. Василієм Великим були складені колінопреклонні молитви, що читаються на вечірні досі. У VIII столітті св. Іоанн Дамаскін та св. Косма Маіумський склали на честь свята багато піснеспівів, які й тепер співає Церква.
Вечірня в день П’ятидесятниці звершується відразу після Літургії для того, щоб народ у бдінні та побожному стані, не розходячись по домівках, був присутній за читанням на вечерні зазначених піднесених молитов св. Василія Великого (вперше звершуваним з колінопреклонінням після дня Пасхи).
Традиція, яка об’єднує Завіти
З давніх часів зберігається звичай на свято П’ятидесятниці прикрашати храми і житла зеленню (гілками дерев), рослинами та квітами. Цього звичаю дотримуються ще з часів старозавітної Церкви на свято П’ятидесятниці (Лев. 23, 10-17; Числ. 28, 26). Очевидно, так була прикрашена і Сіонська горниця, де Дух Святий у день П’ятидесятниці зійшов на апостолів. З того часу за звичаєм апостолів і християни прикрашають храми та будинки зеленими гілками і квітами. Ці прикраси нагадують також ту священну діброву, де патріарх Авраам удостоївся прийняти Триєдиного Бога під виглядом трьох мандрівників (Бут. 18, 1).
Разом з тим, дерева та квіти природи, що вічно оновлюється, вказують на таємниче оновлення душ віруючих силою Святого Духа та послуговують нагадуванням і закликом до духовного оновлення й до життя у Христі, Господі і Спасителі нашому.
Читайте також: Про прикмети, обряди та забобони на Трійцю розповідає архімандрит Полікарп (Линенко).
Поминання покійних — Троїцька батьківська субота
З часів Старого Завіту субота (шабат) вважалася днем святкового спокою.
З настанням Нового Завіту субота з дня земного спокою стала символом радісного спокою в Царстві Небесному. Спаситель у своїй проповіді вчив: «Прийдіть до Мене всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас» (Мф.11, 28), а апостол Павел писав у Посланні до Євреїв: «Тому для народу Божого ще лишається суботство. Бо хто ввйшов до спокою Його, той і сам заспокоївся від діл своїх, як і Бог від Своїх» (Євр. 4, 9-10). Звідси звичай, закріплений уставом Церкви, звершувати спеціальні заупокійні служби в суботу.
Батьківська субота перед днем Пресвятої Трійці називається вселенською. Звичай звершувати поминання у цей день також сягає апостольських часів. Саме в цю суботу підноситься молитва за всіх людей, від віку спочилих у надії воскресіння та життя вічного, бо в день П’ятидесятниці Зішестям Животворящого Пресвятого Духа у всій силі було явлене Царство Христове. Тому Церква напередодні цього свята молиться за всіх покійних своїх чад, щоб вони були зібрані в Небесному Царстві та сподобилися вічного благодатного життя.
Просмотров: 22741
Добре що є трактовка та пояснення традиції з відзначеними місцями Слова Божого але про саму подію яка записана в книзі “Дії апостолів” я не побачила. Добре б було розпочати з поняття що це за свято та описань про нього в “Новому Заповіті” Біблії, а потім підтвердити його Словом Божим чому саме так святкують його.
Чим точніше ми будемо розуміти, трактувати і виконувати Слово Боже тим міцнішим буде Дух українського християнства, нації влілому, і тим більше благословіння отримаємо.
Зходження Духу Святого по обітниці Ісуса Христа записана в Новому Заповіті Біблії.
Дії 1: 1 – 14
Першу книгу я був написав, о Теофіле, про все те, що Ісус від початку чинив та навчав,
аж до дня, коли через Духа Святого подав Він накази апостолам, що їх вибрав, і вознісся.
А по муці Своїй Він ставав перед ними живий із засвідченнями багатьма, і сорок день їм з’являвся та про Божеє Царство казав.
А зібравшися з ними, Він звелів, щоб вони не відходили з Єрусалиму, а чекали обітниці Отчої, що про неї казав ви чули від Мене.
Іван бо водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів!
А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?
А Він їм відказав: То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй.
Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі.
І, прорікши оце, як дивились вони, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його сперед їхніх очей…
А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось стали при них,
та й сказали: Галілейські мужі, чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!
Тоді вони повернулись до Єрусалиму з гори, що Оливною зветься, і що знаходиться поблизько Єрусалиму, на віддаль дороги суботнього дня.
А прийшовши, увійшли вони в горницю, де й перебували: Петро та Іван, та Яків та Андрій, Пилип та Фома, Варфоломій та Матвій, Яків Алфеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів.
Вони всі однодушно були на невпинній молитві, із жінками, і з Марією, матір’ю Ісусовою, та з братами Його.
…
Дії 2
Коли ж почався день П’ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі.
І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони.
І з’явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів.
Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав.
Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом.
А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!…
Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять?
Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились?
Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії,
і Фрі?ії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни,
юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!
І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має?
А інші казали глузуючи: Вони повпивались вином молодим!
Ставши ж Петро із Одинадцятьма, свій голос підніс та й промовив до них: Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх!
Бо не п’яні вони, як ви думаєте, бо третя година дня,
а це те, що пророк Йоіл передрік:
І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися.
І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, і пророкувати вони будуть!
І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знамена: кров, і огонь, і куряву диму.
Переміниться сонце на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!
І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім’я, той спасеться.
Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назарянина, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаменами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,
Того, що був виданий певною волею та передбаченням Божим, ви руками беззаконників розп’яли та забили.
Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона бо тримати Його не могла.
Бо каже про Нього Давид: Мав я Господа завсіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.
Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочине в надії.
Бо не позоставиш Ти в аду моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!
Ти дороги життя об’явив мені, Ти мене переповниш утіхою перед обличчям Своїм!
Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня.
А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон,
у передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління.
Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!
А отож, як правицею Божою був Він вознесений, і обітницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.
Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене,
доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!
Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп’яли ви!
Як почули ж оце, вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: Що ж ми маємо робити, мужі-браття?
А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!
Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш.
І іншими багатьома словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: Рятуйтесь від цього лукавого роду!
Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!
І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах.
І був острах у кожній душі, бо багато чинили апостоли чуд та знамен.
А всі віруючі були вкупі, і мали все спільним.
І вони продавали маєтки та добра, і всім їх ділили, як кому чого треба було.
І кожного дня перебували вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній простоті,
вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Бажаю духовенству Української Православної Церкви зодягтися силою згори – силою Духу Святого і отримати відкриття Господні на розуміння, трактування і виконня Свлова Божого, і благословить Вас Господь мати мудрість Божу як служити Господу, навчати і управляти служіннями у відповідності з Словом Божим щоб очистити, освятити церкву Українську та предстати перед Господом в чистоті та славі Його. Адже благословенний хто йде у Госроднє Ім’я. Амінь!