Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на пресслужбу КДА публікує доповідь ректора Київських духовних шкіл архієпископа Білогородського Сильвестра «Благословенна грамота патріарха Алексія ІІ (1990) і сучасний канонічний статус Української Православної Церкви».
Сьогодні, у переддень третьої річниці Собору Української Православної Церкви у Київському монастирі Феофанія, маємо добру нагоду замислитися над прийнятими цим Собором рішеннями. Звісно, центральним питанням, яке активно обговорюють як в середині нашої Церкви, так і у позацерковних колах, є питання про нинішній канонічний статус Української Православної Церкви. Протягом трьох років, які минули з часу проведення Собору, ми вже бачили різні спроби інтерпретувати його рішення. При чому часто ці інтерпретації є взаємовиключними. Отже, питання про оцінку рішень Собору, який відбувся 27 травня 2022 р., є для нас вкрай актуальним.
Одним з центральних пунктів полеміки між прихильниками та противниками Української Православної Церкви є питання про те, як розуміти перший пункт оновленого Статуту нашої Церкви, в якому згадано Благословенну грамоту патріарха Алексія ІІ, надану Українській Православній Церкві 27 жовтня 1990 р.?
Нагадаю, що Собор у Феофанії вніс низку принципових змін до Статуту про управління УПЦ. Зі Статуту були прибрані усі положення, які встановлювали зв’язок УПЦ з РПЦ. Зокрема, зі Статуту прибрані пункти про те, що УПЦ «з’єднана з Помісними Православними Церквами через Руську Православну Церкву» (розділ І, п. 3), що УПЦ є «самокерованою частиною Руської Православної Церкви» (розділ І, п. 5), що УПЦ «у своєму управлінні керується постановами Архієрейського Собору Руської Православної Церкви від 25-27 жовтня 1990 року» (розділ І, п. 4), що Предстоятель УПЦ після обрання має отримувати благословення Московського патріарха (розділ V, п. 2, 16), що ім’я Московського патріарха має «підноситися за богослужінням у всіх храмах та монастирях Української Православної Церкви» (розділ V, п. 5), що Київський митрополит є постійним членом Св. Синоду РПЦ (розділ V, п. 8), що Собор УПЦ має дбати про збереження «канонічної єдності з Руською Православною Церквою» (розділ ІІ, п. 6 б) та про втілення в життя рішень Соборів РПЦ (розділ ІІ, п. 6 в), що Собор єпископів УПЦ «діє на підставі … постанов Помісних і Архієрейських Соборів Руської Православної Церкви» (розділ ІІІ, п. 5).
Однак при цьому у першому пункті загальних положень в новій редакції Статуту згадується грамота патріарха Алексія ІІ 1990 року. Це єдина згадка про Московського патріарха, яка лишилася в Статуті УПЦ. Виникає закономірне питання: як слід розуміти цю згадку про грамоту 1990 року?
Відповідь на це питання Блаженніший Митрополит Онуфрій дав у листі до Державної служби з етнополітики та свободи совісті від 28 вересня 2022 р. (№ 0838). Тут Предстоятель наголосив, що УПЦ віднині має не тільки адміністративну незалежність (яка існувала і раніше), але й повну канонічну самостійність.
Слова Грамоти патріарха Алексія про те, що Українська Православна Церква з’єднується з Єдиною Святою Соборною і Апостольською Церквою через Руську Православну Церкву, Блаженніший митрополит Онуфрій не вважає доказом залежності УПЦ від РПЦ, та вказує, що протягом тридцяти років свого існування «УПЦ контактує з іншими Помісними Православними Церквами безпосередньо», а не через Московську патріархію. Також Його Блаженство нагадав, що і в Статуті ПЦУ сказано: «Православна Церква України є … невід’ємно єдиною з Матір’ю Великою Христовою Церквою в Константинополі і через неї з усіма іншими Православними Автокефальними Церквами» (стаття 1, розділ І). Але при цьому ПЦУ є автокефальною Церквою. Тому подібні статутні положення слід розуміти виключно як своєрідні духовні настанови, які не обмежують реальну незалежність Церков. Також у своєму листі Блаженніший Онуфрій пояснив, що нова версія Статуту про управління УПЦ свідчить і «про відмежування від Московського Патріархату». Відтепер постанови Соборів РПЦ більше не є підставою для діяльності УПЦ. Крім того, Блаженніший митрополит Онуфрій повідомив ДЕСС, що «припинив членство у Священному Синоді РПЦ».
Слід додати, що 24 квітня 2023 р. Блаженніший Митрополит Онуфрій також направив листа (№ 0534) Президенту України Володимиру Зеленському, в якому стисло повторив тези, які містилися у вказаному листі в ДЕСС.
Тим не менше, перший пункт оновленого Статуту про управління УПЦ залишається каменем спотикання. Як противники УПЦ, так і адепти керівництва Московського патріархату тлумачать посилання на Грамоту патріарха Алексія у першому параграфі нової версії Статуту як доказ залежності УПЦ від Москви.
Також така точка зору послідовно викладена в експертизі Державної служби з етнополітики та свободи совісті, здійсненій на початку 2023 р.
Оскільки у Грамоті 1990 року вказано, що Українська Православна Церква з’єднується з Єдиною Святою Соборною і Апостольською Церквою через Руську Православну Церкву, то і у експертному висновку ДЕСС вказується, що «УПЦ є частиною Повноти православ’я саме через РПЦ, постійно з’єднується зі Вселенською православною повнотою лише завдяки Грамоті». Крім того, Грамота патріарха Алексія містить посилання на Архієрейський Собор РПЦ 25-27 жовтня 1990 року. Експерти ДЕСС наголошують, що це посилання також передбачає підкорення керівництва УПЦ Московському патріарху.
Оскільки на адресу УПЦ і надалі лунають звинувачення у збереженні афіліації з Московським патріархатом, хотілось б ще раз вказати на те, як сьогодні УПЦ розуміє Грамоту патріарха Алексія 1990 року і що означає згадка про цю грамоту в новій версії нашого Статуту.
Почнемо з того, що грамота 1990 року фактично вводить в дію рішення Архієрейського Собору РПЦ від 25-27 жовтня 1990 року. Отже вручення цієї грамоти Київському митрополиту Філарету означало введення в дію вказаних соборних рішень. Однак згідно нової редакції Статуту УПЦ наша Церква у своєму житті більше не керується визначеннями Архієрейського Собору від 25-27 жовтня 1990 року (відповідний пункт видалено зі Статуту). А грамота 1990 року у відриві від визначень цього Собору фактично втрачає сенс.
Так само з нової версії Статуту видалено пункт про те, що УПЦ «з’єднана з Помісними Православними Церквами через Руську Православну Церкву». Отже, і це положення Грамоти УПЦ більше до себе не застосовує.
Таким чином, згадка про цю Грамоту 1990 року у першому пункті оновленого Статуту не є вказівкою на афіліацію нашої Церкви з Московським патріархатом. Оскільки Статут про управління УПЦ більше не передбачає жодних зв’язків з РПЦ, то і згадка про Грамоту віднині є лише вказівкою на початок сучасної інституційної історії УПЦ. А грамота більше не є документом, яким Українська Православна Церква керується у своєму житті.
Крім того, слід додати, що єпископи Української Православної Церкви після 1990 р. напряму спілкувалися з єпископами інших Помісних Православних Церков. Зокрема, делегації УПЦ регулярно звершували візити до інших Помісних Церков, не погоджуючи їх з Московським патріархом. Так само і до України регулярно приїздили предстоятелі та представники інших Помісних Церков, напряму спілкуючись з предстоятелем та єпископами УПЦ. Тому фразу грамоти про те, що УПЦ з’єднується з іншими Церквами через РПЦ, ніколи не вважалася в УПЦ забороною на пряме спілкування з іншими Помісними Церквами. Тим більше ця фраза аж ніяк не означала обмежень на євхаристичне спілкування з єпископами інших Помісних Церков.
Отже, з богословської точки зору ця фраза не стосувалася сутності церковного життя і ніяк не обмежувала наше перебування у молитовній єдності з іншими Помісними Церквами. Це формулювання могло стосуватися, виключно церковно-дипломатичного аспекту. Однак, з початком російської військової агресії проти України, з моральних підстав УПЦ порвала навіть мінімальне спілкування із представниками Московського Патріархату у цій сфері. УПЦ самостійно спілкуємося з керівництвом інших Помісних Церков і самостійно звершуємо свою місію за кордоном, що й було виражено на Соборі 27 травня 2022 р.
Таким чином, постанови Собору Української Православної Церкви в Феофанії 27 травня 2022 р. чітко свідчать про те, що наша Церква прямує шляхом повної канонічної незалежності, тобто автокефалії.
І ми сподіваємося, що наш вибір підтримають інші Помісні Православні Церкви та українське суспільство.
Просмотров: 1390