ЗВЕРНЕННЯ
з нагоди третьої річниці
Собору Української Православної Церкви,
що відбувся 27 травня 2022 року у м. Києві (Феофанія)
Христос воскрес!
Щиро вітаю усіх з великим празником Світлого Христового Воскресіння, через яке Христос, наш Спаситель і Господь «нашу смерть поправ і сущим у гробах життя дарував» (тропар Пасхи).
У ці благословенні пасхальні дні ми відзначаємо третю річницю Собору Української Православної Церкви, що відбувся у місті Києві, у Свято-Пантелеімонівському монастирі, що у Феофанії.
У 2022 році, після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, наша свята Церква стикнулася зі складними викликами, розв’язання яких було можливим тільки з допомогою соборного церковного розуму. І ми пішли шляхом соборності.
27 травня 2022 року у м. Києві, у Свято-Пантелеімонівському монастирі (Феофанія) відбувся Собор Української Православної Церкви, який ухвалив низку важливих рішень.
На жаль, після початку повномасштабного вторгнення Московський патріарх Кирил повністю став на бік російського політичного керівництва, послідовно виправдовуючи військову агресію проти України. Тому вже в перші тижні війни численні священники нашої Церкви почали заявляти про свою незгоду зі словами та діями патріарха Кирила. Як окремі парафії, так і цілі єпархії в різних регіонах України почали відмовлятись підносити ім’я Московського патріарха за богослужінням. У цій ситуації Священний Синод Української Православної Церкви вирішив скликати в Києві зібрання єпископів, священників, монахів та мирян для обговорення життя нашої Церкви в умовах війни.
Це зібрання розпочало свою роботу вранці 27 травня 2022 року у монастирі Феофанія. В ньому взяли участь (очно або дистанційно) єпископи, священники, ченці та миряни з усіх єпархій нашої Церкви. Отже, це зібрання мало достатній кворум, щоб стати повноцінним Собором Української Православної Церкви. Коли стало очевидним, що ідею негайного проведення Собору підтримують практично усі учасники зібрання, було вирішено того ж дня провести спочатку засідання Священного Синоду та Собору єпископів, а потім і Собору Української Православної Церкви за участі єпископів, священників, ченців та мирян, згідно прийнятого регламенту.
Цей Великий Собор розпочав роботу у другій половині дня 27 травня. Переважна більшість делегатів Собору виступила за повне відокремлення Української Православної Церкви від Московського патріархату. Саме тому Собор вніс низку принципових змін до Статуту про управління, якими було засвідчено про повну канонічну самостійність Української Православної Церкви та її однозначне відмежування від Московського патріархату. Зі статуту були вилучені всі пункти про зв’язок Української Православної Церкви з Руською Православною Церквою. Зокрема, постанови РПЦ більше не є підставою для діяльності нашої Церкви. Предстоятель Української Православної Церкви пожиттєво обирається єпископатом нашої Церкви та не потребує отримання благословення на своє служіння від Московського патріарха. Митрополит Київський і всієї України припинив членство у Священному Синоді РПЦ. Ім’я Московського патріарха більше не поминається за богослужінням у храмах та монастирях Української Православної Церкви.
Собор однозначно засудив російську військову агресію проти України та висловив незгоду з позицією патріарха Кирила щодо цієї війни. Собор також заявив про намір відновити в Українській Православній Церкві чин мироваріння. Крім того, делегати Собору висловились за розвиток місії нашої Церкви за кордоном серед православних українців, які внаслідок війни опинились за межами своєї Батьківщини, задля збереження ними своєї віри, культури, мови та православної ідентичності.
Таким чином, Собор, який відбувся 3 роки тому у монастирі Феофанія, докорінно змінив життя нашої Церкви. Після 27 травня 2022 року ми більше не є частиною Московського патріархату. Собор чітко заявив про прагнення нашої Церкви до повної канонічної незалежності. І на даний момент ми вже маємо усі атрибути такої незалежності. Наша Церква самостійно вирішує усі питання свого внутрішнього та зовнішнього життя: відкриває нові єпархії, обирає єпископів та предстоятеля без втручання з боку інших Помісних Церков, самостійно виготовляє святе Миро для власних потреб, відкриває парафії за кордоном.
Ми сподіваємось, що уся родина Автокефальних Помісних Церков морально підтримає нас, схвалить нашу канонічну незалежність та відзначить її належною відзнакою.
Священна історія свідчить, що Церковні Собори, які відстоюють та захищають чистоту віри та християнської моралі, керуються благодаттю Святого Духа, Який наставляє нас на всяку істину (Ін. 16, 13), і нас втішає те, що у ці складні часи, коли Україна проходить через один з найскладніших періодів у своїй історії, Господь не залишає нас, а продовжує вести нас до Свого Царства.
І сьогодні, коли ми святкуємо третю річницю Собору Української Православної Церкви, закликаю усіх до підсиленної молитви за нашу Батьківщину Україну, за її народ та за наших воїнів, які ціною власного життя боронять свою рідну землю. Також закликаю усіх до молитви за нашу Церкву, щоб Господь підтримав нас в час цих важких випробувань, допоміг нам зрозуміти, в чому є воля Божа, блага, угодна і досконала (Рим. 12, 2), та надав сили для втілення Його волі в нашому житті.
Закликаю на всіх нас Боже благословення.
+ ОНУФРІЙ
МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,
ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
м. Київ
Просмотров: 7607