У рамках спільного проекту Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує матеріал, підготовлений редакцією сайту “Фома в Україні”
Григорій – ім’я грецького походження, перекладається як «не сплю».
Житіє святителя Григорія Богослова (329-389 рр.)
Григорій народився неподалік від міста Назіанзе (територія сучасної Туреччини). Походив він в прямому сенсі цього слова з сім’ї святих: батько – Григорій, єпископ Назіанзский, мати Нонна, брат Кесарій і сестра Горгонія – всі вони після своєї кончини були визнані святими. Юнак навчався спочатку в Олександрії, а потім блискуче показав себе в Платонівської академії в Афінах. «…Афіни – обитель наук <…> для мене справді золоті і доставили мені багато доброго», – згадував пізніше святитель. Тут Григорій познайомився зі святим Василієм Великим (бл. 330-279). Вони стали друзями на все життя.
В Академії святий якийсь час викладав риторику, а потім повернувся додому і прийняв хрещення від батька. Все своє життя Григорій прагнув до усамітнення, з його спокоєм і розміреністю, бажаючи філософської споглядальності і молитовного спокою. Для цього він вирушає в монастир у місто Понт. Але в 361 році за наполяганням батька стає священиком. У цей період він активно допомагає йому в справах управління громадою міста.
Коли Василь Великий став архієпископом Каппадокійським, він запросив свого друга собі в помічники. Прийнявши сан єпископа, Григорій спочатку погодився стати вікарієм у місті Сасим, проте через деякий час покинув його. Три роки святий проводить в молитовній тиші в монастирі. Після смерті свого батька Григорій за наполяганням земляків займає епіскоскую кафедру в рідному Назіанзе.
В Константинополі, почувши про блискучу репутації освіченого проповідника, прислали до нього групу, яка просила його стати єпископом в столиці. Григорій після деяких коливань приймає пропозицію. Про обстановку, яку застав святий в столиці, він написав таке: «Одні, вчора чи позавчора відірвавшись від чорної роботи, раптом стали професорами богослов’я. Інші, здається прислуги, не раз биті, що втекли від рабської служби, з важливістю філософствують про Незбагненне. Все повно цього роду людьми: вулиці, ринки, площі, перехрестя». Константинополь роздирали догматичні протиріччя. Бачачи це, Григорій Богослов почав активну боротьбу проти різних єретичних рухів, які тут процвітали.
Під час перебування в Константинополі святитель вимовляє свої знамениті «П’ять слів про богослов’я». Саме завдяки їм він і отримав згодом прізвисько Богослов. Святитель взяв участь у Другому Вселенському соборі (381 р.), однак, не витримавши внутрішньополітичного напруження і придворних інтриг, добровільно покинув столичну кафедру. «Соборам і співбесід вклоняюся здалеку з тих пір, як зазнав багато поганого», – писав святитель, пояснюючи своє подальше небажання брати активну участь в житті Церкви. Він пішов на спочинок у свій фамільний маєток і решту часу присвятив літературній праці: зокрема, він написав автобіографію. Перед смертю святий заповів все своє майно рідній громаді.
25 січня 389 року він помер в Назіанзе. У 950 році мощі святителя Григорія були перенесені до Константинополя.
ЦІКАВІ ФАКТИ
Святитель Григорій Богослов залишив по собі багату літературну спадщину. Ним було складено 245 листів, 507 віршів (написаних часом в наслідуванні Гомеру в формах гекзаметрів, пентаметрів, триметр) і 45 «Слів».
Святитель Григорій один з трьох святих (крім апостола Іоанна Богослова і Симеона Нового Богослова), який увійшов в історію Церкви з титулом «Богослов». Його теологія здійснила істотний вплив на всю історію християнської думки.
На честь Папи Римського Григорія XIII (1502-1585) названа система обчислення часу, заснована на циклічному обертанні Землі навколо Сонця – григоріанський календар.
Ім’я Григорій було дуже популярно в церковних колах. За всю історію Західної та Східної Церкви це ім’я носили 16 римських пап і 7 константинопольських патріархів.
В Україні ім’я Григорій було найбільш поширене в XIX в. серед євреїв, які хрестилися, за аналогією з деякими єврейськими іменами (наприклад, Гершен).
На ім’я святителя Григорія (Двоєслова) названа особлива середньовічна традиція літургійного співу в Римській Церкві – григоріанські хорали (лат. Cantus planus) – одноголосний спів.
Просмотров: 744