Митрополит Антоній: Вселенський Патріархат робить багато помилок — і це завдає нам болю

Інформаційно-просвітницький відділ Української Православної Церкви публікує в перекладі з грецької мови інтерв’ю митрополита Бориспільського та Броварського Антонія грецькому агентству церковних новин «Ромфея», яке було опубліковано 12 вересня 2018 року.

Керуючий справами УПЦ митрополит Антоній у своєму інтерв’ю розповів про те, які почуття викликало рішення Вселенського Патріархату призначити двох екзархів у Київ у лоні Української Православної Церкви, про наслідки, які виникнуть в Україні в результаті можливого надання автокефалії розкольникам, і створення паралельної Церкви, а також про те, які дії могли б допомогти уникнути цих небезпек.

— Які почуття у лоні Вашої Церкви викликало нещодавнє рішення Вселенського Патріархату призначити двох екзархів в Україні?

— Смуток і обурення одночасно. Я сподіваюся, Ви читали офіційні заяви нашої Церкви. У лоні нашої Церкви віруючий народ і духовенство хвилюються, у них дуже важкі передчуття, неспокійно на серці. Ми очікуємо гіршого.
Одного разу, рік чи два тому, Вселенський Патріарх у приватній розмові з одним ієрархом нашої Церкви сказав: «Не турбуйтеся, Матір-Церква ніколи не зробить боляче своїй дочці». І тоді ми були дуже вдячні Вселенському Патріарху, коли почули від нього такі слова. Однак зараз ми дивуємося, з якої причини Патріарх змінив свою думку і своїми діями ранить тіло канонічної Церкви в Україні. Зазвичай Патріарх говорить дуже мало, але кожне комюніке Патріархату викликає цілу бурю в українських ЗМІ. У кожній статті, заяві, коментарі звинувачується наша Церква розкольниками, політиками і радикалами. Ви повинні розуміти, що на нашу Церкву чиниться великий тиск, і Матір-Церква, замість того, щоб допомогти захистити свою дочку, підливає масло у вогонь — і своїми заявами та діями сприяє ворогам канонічної Церкви.

— Здається, що Вселенський Патріархат вирішив надати автокефалію, очевидно сподіваючись, що таким чином може вирішитися проблема розколу. Ваше Високопреосвященство, як Ви на це дивитеся?

— Не знаю, чому Вселенський Патріархат вирішив, що наданням автокефалії буде зцілена схизма. Хто йому це сказав? Відомо, що перш, ніж вилікувати будь-яку хворобу, лікар повинен поставити правильний діагноз. У нашому випадку саме питання автокефального устрою на початку 90-х років породив розкол. І я не думаю, що буде правильним лікувати хворобу тим засобом, яке її спричинило. Мені здається, що Патріарх Варфоломій у нашому випадку поставив помилковий діагноз і продовжує здійснювати помилкове лікування. Наполегливі й уперті спроби Вселенського Патріархату зцілити розкол в Україні шляхом надання автокефалії не є ліками, а отрутою як для канонічної Української Православної Церкви, так і для всього Тіла Вселенського Православ’я. Не є таємницею, що буде у тому разі, якщо Патріарх Варфоломій піде до кінця і не перегляне своїх рішень. Наслідком цього кроку буде те, що будуть отруєні міжправославні відносини, а також і все Православ’я. Тому що, як ми розуміємо, Фанар намагається створити в Україні нову, паралельну «Церкву», яка буде складатися з нинішніх розкольників, а ті, без сумніву, першими прибіжать в цю організацію, яка буде оголошена майбутнєю автокефальною Церквою. Перш за все, хочу без перебільшення сказати, що у цієї ідеї розкольницький характер від самого початку.

— Чому?

— Тому, що в нашій країні вже існує канонічна Церква. Якщо б вона не існувала, тоді інша справа, або якщо б ми перебували в єресі, тоді зрозуміло. Але коли в Києві є канонічний архієпископ, тобто Митрополит Онуфрій, і хтось ззовні хоче створити паралельну ієрархію і проголосити її автокефальною, тоді той і створює розкол. Створення та існування паралельної ієрархії є відмінною характеристикою розколу. Подібне ми вже переживали в Україні і бачили, як це робив Філарет, коли він пішов від нас і створив паралельну, по відношенню до нашої Церкви, ієрархію. У кожному місті, де вже є наш єпископ, він поставив свого, розколницького. Якщо ми це не називаємо розколом, то що тоді розкол?

Я хочу навести й інший історичний приклад. Справжній розкол між Сходом і Заходом, тобто між Римо-Католицькою та Православною Церквою відбувся не в 1054 році, коли посварилися між собою тодішній патріарх Михайло Керулларий з кардиналом Гумбертом. Справжній розкол стався під час першого Хрестового походу (1096-1099 рр.), коли латинські хрестоносці почали виганяти православних єпископів з Антіохії і взагалі на Близькому Сході та на їх місця ставити латинських єпископів. Саме у цей період почався реальний розкол.

Наша велика скорбота в тому, що Вселенський Патріарх своїми недавніми діями, як здається, робить те ж саме. Він вже ступив на шлях розколу, направивши двох екзархів до Києва без дозволу місцевого єпископа, тобто Митрополита Онуфрія, очевидно, маючи готовність створити нову «Церкву» в Україні, щоб поставити нового архієпископа чи митрополита або патріарха, і нову ієрархію, і цій новій організації надати автокефалію. Але це ж суворо забороняється священними канонами.

Щоб Ви краще розуміли, що, можливо, хоче зробити з нами Вселенський Патріархат зараз, наведу таке порівняння. Звичайно, порівняння не завжди є досконалими, але вони допомагають нам краще зрозуміти дійсність. У вас у Греції вже близько ста років триває розкол старостильників. Він досі не вирішений. Уявіть, якщо б вам сказав якийсь із Патріархатів: «Якщо ви не можете вирішити це самі, то це зробимо ми. Отже, ми визнаємо старостильників як канонічну Церкву, називаємо їх Елладською Церквою, приймаємо знову старий стиль календаря, а ви – справжня Церква Еллади, повинні приєднатися до них і відмовитися від свого календаря. Якщо ви не хочете, то будьте як є, але вашій Церкві ми дамо нове ім’я».

Те ж хочуть зробити тут і з нами. Політики за допомогою розкольників хочуть перейменувати нас з Української Православної Церкви, якою ми є, в «Руську Церкву в Україні», хочуть зробити нас чужими. Хочуть, щоб усе було навпаки. Розкольники стали канонічними, а канонічна Церква стала розкольницькою або хоча б чужою для свого народу. І Вселенський Патріархат грає на боці ворогів нашої Церкви — і це завдає нам болю.

— Як я зрозумів, якщо так дійсно буде, то це створить великий скандал у Православ’ї?

— Звичайно, наслідок цього кроку Вселенського Патріарха вплине на все Православ’я, тому що, якщо один Патріарх вторгатися на канонічну територію іншої Церкви, то чому тоді не може робити це й інший? Не є таємницею, що між деякими Помісними Церквами існують єпархії, які історично належали іншій сусідній Церкві, але зараз, маючи прецедент, кожен може робити те, що хоче. Куди ми прийдемо з такою логікою? Це ж буде катастрофа.

— Коли Ви їздили на Фанар 23 червня разом з іншими членами Священного Синоду, Вас попередив Вселенський Патріарх, що буде діяти таким чином?

— Ні. Тому ми й дивуємося, чому Патріарх Варфоломій знайшов час і спосіб поговорити з Президентом, через якого він попросив звернення і підписи розкольників, але не знайшов можливості поспілкуватися з канонічною Церквою? Ніби нас не існує. Ніби розкольниками є ми, а канонічною Церквою є розкольники.

Крім того, я знаю, що Помісні Православні Церкви з подивом стежать за цими подіями і дивляться, до чого дійде Вселенський Патріархат. Не може Вселенський Патріархат нехтувати позицією канонічної Церкви.

— У Константинополі нещодавно відбувся Синаксис ієрархів Вселенського Патріархату, де українське питання було одним із головних? Як Ви можете оцінити обговорення українського питання на Фанарі?

— Я не знаю всіх подробиць, про що там говорили щодо цього питання. Ми можемо судити про це тільки з того, що читали в ЗМІ. Однак нас дивує той факт, що на Фанарі про вирішення українського питання говорять архієреї, велика частина з яких ніколи не були в Україні і не мають повного розуміння про те, що відбувається в нашій країні. Як ми дізналися, головну доповідь щодо українського питання зробив єпископ з Криту, який живе в Естонії. Я маю на увазі владику [Макарія] Христупольського, який, якщо мені не зраджує пам’ять, навіть якщо і приїжджав в Україну, то один раз і дуже давно.

На цю відсутність обізнаності в церковній ситуації в Україні звернули увагу архієреї Вселенського Патріархату з Фінляндії, які розповідали у своєму інтерв’ю, що їм не вистачало точки зору українських єпископів, троє з них брали участь у Синаксисі.

— Що буде в Україні з Вашою Церквою у разі надання автокефального устрою розкольникам, що, як здається, зробить Фанар?

— Все буде навпаки. Сьогоднішні розкольники стануть автокефальною Церквою, а нашу канонічну Церкву спробують зробити чужою для нашої країни. Тут Вселенський Патріарх компрометує себе в очах нашого віруючого народу, нашого духовенства і архієреїв.

Наша Церква не визнає ці дії і не буде співслужити з новою «церквою». Церква – це велика духовна родина, це означає, що більшість наших вірних та парафій залишаться у лоні канонічної Церкви, не зрадять своїх пастирів, яких люблять і за якими йдуть. Деякі підуть, але не багато, підуть головним чином проблемні. У родинах українців знову почнуться суперечки, будуть знову захоплювати наші храми, брат піде на брата, виникнуть конфлікти. Подібні події ми вже пережили на початку 90-х років минулого століття, коли стався розкол.

— Який Ви бачите вихід із цієї ситуації, що пропонуєте?

— Я усвідомлюю, що сказав Вам про дуже жорсткі речі. Але час дипломатії вже минув, і треба говорити відкрито і відверто, тому що небезпека загрожує всьому Православ’ю. У цій ситуації жодна з Помісних Православних Церков не може сидіти в кутку, розмірковуючи і сподіваючись, що її не стосуються вищезгадані події. Всі Помісні Церкви складають Тіло Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви. Як вчить нас апостол Павел: «коли терпить один член, то всі члени з ним терплять» (1 Кор. 12:26).

Тому необхідно, щоб піднесли голос всі Помісні Церкви. Треба, щоб збиралися Предстоятелі, щоб за допомогою діалогу всі ми знайшли рішення. Як сказав Вселенський Патріарх на початку своєї зустрічі з Патріархом Кирилом, якщо політичні лідери з допомогою діалогу вирішують проблеми між собою, наскільки більше церковні лідери повинні використовувати можливості діалогу. Крім того, в нашій Церкві синодальна система прийняття рішень.

З історії Церкви ми бачимо, що як тільки виникала якась проблема, єресь або розкол, скликалися як Помісні, так і Вселенські Собори. Тому в нашому українському випадку необхідно, щоб нас зібрала благодать Святого Духа, як ми співаємо у Вербну неділю, а також під час наших Соборів і Синодів. Тільки всі разом із молитвою, піклуючись про благо Церкви, під керівництвом і просвітництвом Святого Духа, обов’язково знайдемо рішення проблеми й уникнемо великих проблем у лоні нашої Церкви Христової, де Господь нас «поставив єпископами, пасти Церкву Господа і Бога, Яку Він придбав Собі Кров’ю Своєю» (Діян. 20:28).

Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!

Просмотров: 8282

5 коментарів

  1. Спасибо, уважаемый владыка, за разъяснения и укрепление человеческой немощи! Владыка Антоний однозначно – выдающийся интеллектуал не только Церкви, но и украинского общества. А нынче мы видим и мужество уважаемого владыки; хочется для владыки привести святые слова псалма 32: Душа же наша чает Господа, яко Помощник и Защититель наш есть. Яко о Нем возвеселится сердце наше, и во имя святое Его уповахом. Буди, Господи, милость Твоя на нас, якоже уповахом на Тя.

  2. Нужно ли титуловать Константинопольского Патриарха Вселенским, тем самым преувеличивая его полномочия? При том что на последнем соборе предстоятели Поместных Церквей рассматривали положение о необходимом консенсусе, то есть единогласном согласии всех патриархов при предоставлении Церкви автокефалии.

Залишити відповідь