28 листопада у православних християн розпочинається Різдвяний піст. Про що в першу чергу потрібно пам’ятати в період цього духовного подвигу, розповів заступник голови Синодального відділу з питань охорони здоров’я та пастирської опіки медичних закладів, лікар за освітою протоієрей Геннадій Батенко. Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує матеріал, підготовлений редакцією «Фома в Україні».
— Про Царство Небесне — про що ж ще пам’ятати? Для чого ми все це робимо? Для підготовки нашої безсмертної душі. Так наказав Господь, так веліли апостоли. Значить, все це з однією метою — Христа ради, спасіння душі своєї заради.
І постити потрібно радісно, з правильним настроєм, з любов’ю до ближніх, а не з фарисейством: «Я пощу. Значить, всі, хто не постить, — погані люди». Це найголовніше.
Щоб постити радісно, для початку потрібно полюбити Христа. Їжа — це тимчасове явище, вона потрібна для тіла. А піст має перш за все духовне значення.
Ті, хто тільки прийшли до Церкви і не можуть почати постити в повній мірі, нехай обмежать себе в чомусь одному.
У всьому має бути мудрий підхід. Не потрібно різко, так би мовити, обривати все, а потім ходити на всіх «рикати». Якщо ви тільки входите в Церкву, обмежте себе спочатку тільки у м’ясі. Але, головне, не втрачайте настрою, щоб ви все це робите заради Христа.
Я пам’ятаю, як сам студентом починав постити — потихеньку, помаленьку, крок за кроком. І так привчаєш себе. Це навик. Поступово він набувається, і ти вже не стаєш таким залежним від їжі, як раніше. Розумієш, що можна обходитися і мінімальним обсягом харчів.
Думки про поживні речовинах і вітаміни, які нібито потрібно обов’язково отримувати з їжі на добу, нам вселили, від них потрібно позбавлятися.
Від таких думок нам себе так дуже шкода відразу стає, так ми страждати починаємо від «нестачі вітамінів». Насправді це в нас йде духовна боротьба.
Потрібно позбутися від цих думок і постити заради Христа. Інакше просто сядь на дієту і не розповідай всім, що ти постиш.
Що за піст не «Христа ради»? Це дієта.
А то говорить, що постить, а сам ближніх своїх доїдає. Як отець Михайло Бойко* розповідав… До нього підходить в Великий піст одна раба Божа, просить: «Батюшко, так погано себе почуваю… Благословіть рибку їсти» — «Так, дитинко. Бог тебе благословить. Їж рибку, тільки рибалки не їж». Так ось і ми. Їж ти цю рибку, тільки не треба рибалки — свого ближнього — їсти.
Все повинно бути підпорядковано єдиній меті: пост потрібен для моєї безсмертної душі, для того, щоб я з’єднався з Христом. А якщо людина про вітаміни думає, м’язи і «кубики», то це не піст.
* Відомий священик, клірик Покровського жіночого монастиря м. Києва. Спочив у 2002 році.
Просмотров: 2834