Безстрашно йти за Христом до кінця — о. Олександр Клименко про жінок-мироносиць

«Рано-вранці до Гробу Господнього підійшли декілька жінок — помазати миром Його тіло… Вони пішли туди, попри той острах, який перебував в їхніх серцях і гнався за ними, неначебто наступав на п’яти. Острах перед іудейськими старійшинами, перед сторожею, яка, вони знали, була приставлена до Гробу. Але вони пішли. Вони пішли за Христом, тому що така специфіка жінки. Коли вона серцем прикипить до когось, то йде до самого кінця… І Господь з’явився ним. Господь являється кожному, хто йде за Ним самовіддано, хто йде за Ним попри все. Жони-мироносиці являють сьогодні перед всім обличчям Церкви, яка святкуватиме цей день, образ довіри до Христа, образ мужності, образ слідування за Ним.

Сьогодні той день, коли ми шануємо жінку, шануємо в її найкращих якостях. Ми вітатимемо тих, які не лише несуть миро до тіла Господа, а й які несуть мир… Ми будемо звертатися до тих, кого любимо і хто віддячує любов’ю нам, до тих, хто служить. А жінка до цього часу продовжує служити, вона самовіддано не береже себе і віддає своє життя на служіння своїм ближнім, як це заповідав їхній Вчитель і Вчитель наш», — зазначив цього дня о. Олександр.

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ продовжує публікувати духовні роздуми протоієрея Олександра Клименка. Черговий випуск присвячений Неділі святих жон-мироносиць.

Христос воскрес!

Радості вам во Христі, дорогі брати і сестри!

Я всіх вас, а особливо жінок, вітаю з Днем жінок-мироносиць, який святкується у 3-ю Неділю після Пасхи Христової за церковним календарем, а як нам, звичайним людям, зручніше — це другий кінець другого тижня або початок третього тижня після Великодня.

Цей день присвячений тим подіям, які відбулися одразу вранці, як Господь воскрес. Тоді рано-вранці до Гробу Господнього підійшли декілька жінок, які підійшли з одним бажанням — помазати миром Його тіло. Вони пішли туди, попри той острах, який перебував в їхніх серцях і гнався за ними, неначебто наступав на п’яти. Острах перед іудейськими старійшинами, перед сторожею, яка, вони знали, була приставлена до Гробу. Але вони пішли. Вони пішли за Христом, тому що така специфіка жінки. Коли вона прив’яжеться, то йде. Коли вона серцем прикипить до когось, то йде до самого кінця. І от цю таку особливу жіночу характеристику проявили жони-мироносиці, пам’ять яких ми сьогодні згадуємо.

Вони пішли за Христом, коли Його найближчі учні побоялися. Перед тим, як їх назвуть мироносицями, вони йшли за Ним його «Via Dolorosa», Його Хресним шляхом і вони ж пішли до Його Гробу в той день, коли це тільки стало можливим (тому що не будемо забувати: субота — це день спокою в іудеїв, і вони не могли, порушивши закону, піти до Гробу). Вичекали суботній відпочинковий день і рано-вранці, на світанку, пішли до Гробу свого Вчителя, щоб Його помазати. І Господь з’явився ним… Господь являється кожному, хто йде за Ним самовіддано, хто йде за Ним попри все. І жони-мироносиці являють сьогодні перед всім обличчям Церкви, яка буде святкувати цей день, образ довіри до Христа, образ мужності, образ слідування за Ним.

Колись Господь сказав: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною» (Мф. 16:24). Вони взяли цей хрест — хрест труда, хрест впевненості в тому, що попри будь-які випробування, які б не зустрілися на шляху до Його Гробу, до Його тіла, однак будуть пробиватися до Нього, тому що вони Його люблять. Така властивість любові й особливо любові жіночої.

Сьогодні той день, коли ми шануємо жінку, шануємо в її найкращих якостях. Священники на проповідях вітатимуть своїх жінок, своїх доньок, вітатимуть усіх парафіян жіночої статі з цим чудовим днем і бажатимуть їм, щоб вони виховували в собі ті прекрасні якості жон-мироносиць. Тих, які не лише несуть миро до тіла Господа, а які несуть мир. Жінка, яка дарує спокій, радість. Жінка, навколо якої постійно формується мир — і в сім’ї, і на роботі, це насправді великий скарб. Скарб, який варто шанувати. І саме до таких жінок сьогодні буде звертатися кожен священник на кожній парафії. Навіть якщо тих жінок буде небагато через певні зміни в нашому житті. Ми будемо звертатися до тих, кого любимо і хто віддячує любов’ю нам, тим, хто служить. А жінка до цього часу продовжує служити, вона самовіддано не береже себе і віддає своє життя на служіння своїм ближнім, як це заповідав їхній Вчитель і Вчитель наш.

День жон-мироносиць ми називаємо Міжнародним православним жіночим днем. І насправді, мені здається, це більш доречна дата, ніж інші. Не будемо називати їх, не будемо сперечатися з ними в богословських категоріях. Я скажу просто: коли я зараз дивлюся по сторонах, і це вже декілька тижнів так, то бачу, що, починаючи від Великодня і донині, вся природа забуяла, розквітла, а це більше нагадує мені жінку. Жінку — як весну, жінку — як щось живе, жінку — як те, що дає життя.

Колись Матір Божа дала нам справжнє життя, Вона народила саме Життя. І від того часу жінка в очах кожного чоловіка, в очах всього світу виросла і піднялась на неймовірну висоту. Саме тому їхній день я хотів би святкувати тоді, коли вся природа показує нам життя, коли вся природа оживає, воскресає і показує нам: ось вам цей жіночий день. День, коли ви можете зірвати квітку, коли вже розквітли тюльпани у кожного на грядках, коли оживають інші квіти, коли мені додому приносять квіти мої діти і, звісно, дарують їх не мені, дарують їх моїй дружині, матінці Світлані. В нас неподалік ростуть не лише тюльпани, а й нарциси, починають розквітати польові квіти, і всі ці квіти ми несемо тим, хто дарує життя. Тому що жінка — це та, хто носить всередині себе саме життя.

День жон-мироносиць — це день, в який би ми мали не лише помолитися в храмі, хоче це дуже важливо, не лише причаститися, посповідатися, а й згадати про тих, кого ми називаємо слабкою статтю, але насправді є дуже сильними, і привітати їх. Привітати їх добрим словом і подарунком, зробити так, щоб саме цей день став важливим не лише в церковному, а у світському календарі, зробити так, щоб наші улюблені жінки — наші дружини, доні, мами, бабусі — чекали цього дня і знали, що цього дня до них буде прикута особлива увага. Господь підніс жінку тим, що народився в лоні Пречистої Діви Марії. І з цього дня немає ніякої відмінності у статусі чоловіка та жінки, християнство примирило це в людській свідомості та зробило революцію, в доброму розумінні цього слова, у ставленні до жінки в цілому світі. З цього дня жінка насправді є тією, без якої спасіння світу було б неможливе.

Цього дня в Євангельській історії ми прочитаємо не лише про декількох жінок, які прийшли до Гробу Господнього, а й про двох чоловіків, які зуміли бути небайдужими й небоязкими. Така характеристика нехай буде не лише у жінок, а й у чоловіків. Праведні Никодим та Іосиф явили собою образ безстрашшя перед можливими наслідками, які їх могли очікувати у випадку розголосу того, що вони хотіли зробити з тілом Іісуса. Тому що іудеї хотіли, звісно, тіло Іісусове посрамити, хай би воно гнило на хресті, так думали старійшини та фарисеї. Але праведні Іосиф та Никодим зберегли Його тіло недоторканним після смерті, вони омили Його, вони окутали Його у плащаницю та занесли у новий гроб. Гроб, який не був висічений для Іісуса, але в якому Він спочивав, і до якого змогли підійти жони-мироносиці.

Я звертаюся в тому числі й до чоловіків. Будьмо уподібнюватися жінкам-мироносицям і тим чоловікам, які також явили безстрашшя, що буле характерне тієї ночі лише жінкам. Два чоловіки наслідували тих жон-мироносиць у своєму бажанні слідувати за Христом до кінця.

Від усієї нашої Православної спільноти, від усіх священників, від усіх близьких мені чоловіків я вітаю всіх жінок із Православним днем жон-мироносиць. Будьте мирними, несіть любов навколо, нехай ваші серця будуть переповнені надією, вірою, любов’ю, а ми, дивлячись на вас, будемо хвалити Господа за ту красу і душі, і тіла, яку Він щедро дарує нам!

Нехай вас береже Бог!

Читайте та дивіться також:  Жінка в Церкві — бесіда з ігуменею Серафимою (Шевчик) (відео)

Програми з Великопісного циклу 

Стати вірними друзями Христовими. Дружба робить смертних безсмертними — роздуми прот. Олександра Клименка в Лазареву суботу

Без зайвих слів впустити Господа у своє серце — прот. Олександр Клименко про Вхід Господній в Єрусалим та символи Вербної неділі

Іудина зрада і жертва блудниці. Велика середа — час жити і думати про Христа — розмірковує прот. Олександр Клименко

Навчитися цінувати Святу Євхаристію і храмову молитву — роздуми прот. Олександра Клименка у Великий четвер 2020-го

Стати саме тими, хто допоможе Господу — роздуми прот. Олександра Клименка у Страсну п’ятницю

Передчуття Великодньої радості — о. Олександр Клименко про Велику суботу

Просмотров: 2066

Залишити відповідь