Великий піст з отцем Олександром Клименком: Радість, торжество та надія Хрестопоклонної Неділі

«Вся ця дорога, всі підготовчі тижні, вже три седмиці — це все торування нами нашого шляху до Господа. Це все тривале-тривале паломництво до Христа. Ось-ось — і перед нашими очима замайорить Пасха. Я бажаю, щоб кожен із нас знову увійшов в Рай, тому що наблизившись до Христа, увійшовши в простір Його Божества, ми зуміємо знову пережити й відчути ту божественну радість перебування з Богом, яку колись втратили», — побажав протоієрей Олександр. 

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує черговий випуск із циклу «Великий піст: крок за кроком з отцем Олександром Клименком», присвячений Хрестопоклонній Неділі.

Радості Вам во Христі, дорогі брати і сестри!

У суботу третьої седмиці Великого посту на всенічному бдінні після співу великого славослів’я священник виходить на середину храму з хрестом, покладає цей хрест на святковому і прибраному аналої, й весь народ разом зі священником та півчими починають співати пісню “Кресту Твоему поклоняемося, Христе, и святое Воскресение Твое славим!”.

Чому всередині посту ми з вами бачимо перед своїми очима саме хрест?

Святими отцями так було передбачено, що людині тяжко дійти до кінця посту, не втративши перед своїм серцем, перед своїм взором того, куди ж ми йдемо. Часом ми забуваємо справжню мету. Знаєте, як кажуть в народі, “за деревами не бачимо лісу”.

Ми не бачимо за пісними приписами, за певними молитовними правилами того завершення радісного нашого пісного шляху, яке чекає нас трішки пізніше. Це середина посту, і саме всередині, неначебто на такому перепочинку, Церква ставить перед нашими очима хрест. Хрест — не лише як символ страждань, хрест — не лише як символ муки Христової, не лише як символ Його жертви. Хрест — як наше торжество.

У каноні цього дня ми прочитаємо: “Торжества день, востанием Христовым, смерть безвестна показася, жизни возсия заря, Адам востав ликует радостию: темже воскликнем, победную поюще”.

Скільки радості у цьому тропарі канону. І насправді, якщо ви відкриєте канон Тріоді Пісної в цей день, ви відчуєте не одну таку радісну інтонацію. Тут дуже багато радісних алюзій, радісних порівнянь. І навіть ірмоси канону звучать, перегукуючись із великодніми. Тут вся мелодія і перифрази, які наближають нас до Воскресіння Христового.

Церква нагадує нам на середині шляху, що ми маємо пам’ятати про мету, куди ми йдемо. А йдемо ми до радісного Христового Воскресіння!

До нині в пустельних африканських землях ми можемо побачити оази, де відпочиває втомлений подоржуючий, так і ми з вами у нашому паломництві до Пасхи цієї Неділі маємо цей перепочинок.

Хрест виноситься нам не для того, щоб емоційно підкреслити та забарвити певні наші переживання, цей хрест виноситься нам, як надія. Цей хрест подається нам, як торжество того, що ось-ось вже відбудеться.

Ми з вами аж три тижні займалися собою, три тижні ми говорили: “Помилуй мя, Боже, помилуй мя!”, три тижні ми вже читаємо молитву прп. Єфрема Сирина, але не маємо забувати, що весь цей піст — він не про нас. Весь цей піст про Христа, Христа, Який Своїм сходженням на хрест дарував нам надію.

І коли ви будете цього вечора і вранці протягом тижня дивитися на цей хрест, я прошу вас: спробуйте розгледіти там не лишень страждання, спробуйте розгледіти там нашу майбутню славу.

Я люблю дивитися саме на наш православний хрест, на ньому Христос неначебто не страждає, на ньому Христос спочиває і, піднявшись у повітряний простір і повисши на хресті, Господь Своїми руками обіймає всіх на світі, обіймає кожну людину, яка так потребує Його любові.

У цей день ми читаємо Євангеліє, в якому Сам Господь говорить: “Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе і візьме хрест свій і йде за мною”  (Мк. 8, 34). Отже, перш ніж спробувати обійняти своєю любов’ю всіх тих, хто знаходиться поруч із тобою, треба передусім, по слову Христовому, взяти хрест на себе і йти за Господом.

Що означає “взяти цей хрест”?

Брати цей хрест — означає, в першу чергу, вірити в хрест Господній. Тому що сенс несення нами наших хрестів знаходиться лише тоді, коли ми вбачаємо сенс у хресті Христовому. Хрест Христовий надає сенс існування всім іншим хрестам. Інакше це буде мука без сенсу. Коли ти несеш свій хрест, але не знаєш заради чого.

Ми несемо хрест тому, що наслідуємо Христа. Про наслідування Христа писав колись апостол Павло. Пам’ятаєте, він говорив: “Наслідуйте мені, як я Христу” (1 Кор. 4,16). І в цьому наслідуванні ми не можемо зректися своєї Голгофи. Це дуже важливо. Важливо зрозуміти, що це не печаль — йти разом з Христом до Голгофи, це радісне товариство, товариство, в якому можна врешті-решт дійти до Воскресіння.

Сьогоднішній день дуже важливий в церковному календарі, дуже багато з вас зітхнуть і скажуть: “Слава Богу — половину вже пройшли”. Насправді — це половина Чотиридесятниці, як я вам і говорив в перших бесідах, і лише в середу цієї седмиці — це буде половина всього Великого посту. Однак ми пройшли з вами вже дуже і дуже немало — і тепер перед нами майорить образ і символ нашого воскресіння.

Як колись у Старому Завіті люди, які помирали, але дивилися при цьому на образ мідного змія, який був прообразом Христа в нашому сучасному розумінні, одужували й не помирали, так і ми з вами — які б хвороби нас не бентежили, які б духовні недуги не втручалися в простір нашої особистості, давайте будемо дивитися на Хрест Господній.

Хрест Господній — це те райське дерево, яке тепер уже повертає нам і відкриває двері Едему. Двері райські відкриваються перед кожним із тих, хто готовий взяти на себе хрест і йти за Господом.

Що таке йти за Господом, я достеменно не знаю. Я пробую нести свій маленький хрест, і часом мені цей хрест видається дуже тяжким, і тоді, здається, Бог каже мені: “Я можу тобі дати менший, втім він не буде по твоїй спині, він буде дуже-дуже не зручний”. Кожен із нас несе той хрест, який дав йому сам Господь Бог. Господь сердцевідець — Він знає наші серця і знає хто з нас яку саме вагу і форму хреста може понести.

Сьогодні це відео подивиться багато людей, і у кожного з них, я думаю, своя історія, історія того, як тяжко справлятися з тяготами й труднощами їхнього звичайного буденного життя.

Мені разом із вами тяжко, дуже непросто у цьому швидкоплинному світі не розгубити себе, але якщо ви будете нести цей хрест самотужки, ви його не донесете. Цей хрест можна донести лише поруч із Христом.

Будемо підлаштовуватися під Його кроки, будемо налаштовуватися на Його ритм. Читайте Євангеліє — там ви знайдете вказівки, як пронести цей хрест, не зітхаючи.

Христова Церква урочисто свідчить про те, що хрест Голгофи зумів побороти саму смерть, він зумів вирвати її жало, він зумів відкрити нам ворота Раю, він подолав пекло. І про це так само урочисто свідчить нам кондак сьогоднішньої служби: «Не ктому пламенное оружие хранит врат эдемских: на тыя бо найде преславный соуз, древо крестное. Смертное жало, и адова победа прогнася. Предстал бо еси, Спасе мой, вопия сущим во аде: внидите паки в рай».

І ось з таким чудовим закликом я хотів би звернутися до вас: “Війдемо паки, тобто знову, в рай!”

Вся ця дорога, всі підготовчі тижні, вже три седмиці — це все торування нами нашого шляху до Господа. Це все тривале-тривале паломництво до Христа. Ось-ось — і перед нашими очима замайорить Пасха.

Я бажаю, щоб кожен із нас знову увійшов в Рай, тому що наблизившись до Христа, увійшовши в простір Його Божества, ми зуміємо знову пережити й відчути ту Божественну радість перебування з Богом, яку колись ми втратили. Бажаю вам знову її віднайти.

Нехай Вас береже Бог!

Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!

Просмотров: 810

Залишити відповідь