«Мабуть, не було в історії людства тривожнішої та драматичнішої миті, аніж входження в кімнату однієї простої єврейської дівчини Архістратига Гавриїла. …І ось Господь, Який послав архістратига до Марії, чекає на відповідь від Неї, і завмирає весь світ… Її “так”, Її згода, не погорда, не відмова, не мудрування людські, а просте, тихеньке, лагідне “нехай буде так” — змінило світ докорінно…
Благовістя, яке приніс Архістратиг Божий Гавриїл, наповнило наше життя новим переживанням, новою радістю — тепер кожен із нас може вітатися такими словами: “Радуйся!”. Ми радіємо, тому що знаємо те, що не доступне цілому світові, ми знаємо, що заради нас у цей світ приходить Господь Бог, і кожен із нас Йому не байдужий, що заради мене, грішного, малого і часом цілому світу не потрібного, Він готовий пройти найдовший шлях і перетерпіти найвеличніші і найтяжчі муки, аби лише я отримав своє спасіння… Ця блага звістка продовжує впливати на наше життя, робить нас невразливими до будь-яких випробувань земного життя. В кожному з них ми тепер знаходимо можливість краще підготуватися до зустрічі з Христом», — підкреслив о. Олександр та побажав кожному ту величну осяйну радість, яка переповнює цей день, пронести через усе своє життя.
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує черговий випуск із циклу «Великий піст: крок за кроком з отцем Олександром Клименком», присвячений Благовіщенню.
Радості вам во Христі, дорогі брати і сестри!
Мабуть, не було в історії людства тривожнішої та драматичнішої миті, аніж входження в кімнату однієї простої єврейської дівчини Архістратига Гавриїла. «Архангел привітав Її вітанням: “Радуйся, благодатная, Господь з Тобою; благословенна Ти між жонами”. Вона ж, побачивши його, збентежилась від слів його і міркувала, що б то значило його привітання», — так пише нам святий євангеліст Лука. — «І сказав Їй ангел: “Не бійся, Маріє, бо Ти знайшла благодать у Бога; і ось, зачнеш в утробі, і народиш Сина, і наречеш Його ім’ям Іісус. Він буде великий, і наречеться Сином Всевишнього, і дасть Йому Господь Бог Престол Давида, отця Його; і царствуватиме над домом Іакова повік, і Царству Його не буде кінця».
Ось вам і Благовіщення. Блага звістка, яка в першу чергу увійшла в будинок Тієї, кому судилося бути «Вмістилищем Невмістимого», кому судилося стати новим «Ковчегом Завіту».
Тоді історія нашого з вами спасіння висіла на волосині. Це була справді непроста мить. Пречиста Діва Марія завагалася, Вона запитала: «Як же станеться це, коли Я мужа не знаю?». Але це не був той сумнів, за який карають німотою, це був той сумнів, будучи впевненим, що «так, Месія прийде», Вона переживала, а як то станеться, адже Вона — Діва і не знає чоловіка. Як ми з вами не можемо збагнути таємницю Боговтілення в тілі простої єврейської дівчинки, так само і Вона не могла цього збагнути. Ось Вона говорить найголовніші слова, які може сказати людина Богові. Вона каже: «Хай буде Мені по слову твоєму». І в цих словах ми бачимо всю готовність Марії робити все, що скаже Їй Господь…
Коли я раніше читав ці слова, думав, що це просте «хай», як-то: «хай це буде, як скажеш», «нехай це буде по слову твоєму». Пізніше, продовжуючи вивчати Священне Писання і полюбивши його, я дочитався, що в грецькій мові є особливий спосіб дієслова — бажальний спосіб, або оптатив, і саме в цьому випадку він вживається. Тобто коли Марія говорила «хай буде» — це не просто, як в українській мові ми говоримо «та нехай», «хай буде, як ти скажеш», в грецькому варіанті це означає: «Хай буде так, як я того щиро бажаю; хай буде так, як того хоче все моє єство; хай буде так, тому що я цього також дуже сильно хочу».
…І ось Господь, Який послав Архістратига Божого Гавриїла в кімнату до Марії, чекає на відповідь від Неї, і завмирає весь світ… І Її «так», Її згода, не погорда, не відмова, не мудрування людські, а просте, тихеньке, лагідне «нехай буде так» — змінило світ докорінно.
Сьогодні насправді величний день — день, коли ми святкуємо з вами перше Боговтілення. Далі народиться Христос, ми будемо святкувати Його Різдво, будемо святкувати Обрізання Господнє, Стрітення Господнє, далі життя Маленького Іісуса буде наповнене великими датами і великими подіями. В них буде і Входження Господнє в Єрусалим, в них буде і зрада, і смерть, і Світле Христове Воскресіння. Але все це починається на Благовіщення. «Днесь спасения нашего главизна», — читаємо ми у Тропарі Благовіщення. Тобто початок і голова, «главізна» нашого спасіння саме сьогодні.
Благовіщення — величне свято, і так трапилося, що календарно воно завжди стоїть недалечко від Пасхи і від Страсної седмиці. Мабуть, не даремно. Тому що наближаючись до звершення спасіння, ми повинні згадати про його початок.
Ось, що пише протоієрей Олександр Шмеман у своїх щоденниках про Благовіщення: «Благовещение – любимейший из любимейших праздников. Стоя вчера за всенощной в алтаре, слушая эти ликующие песнопения, все на тему “Благовествуй, земля, радость велию, пойте, небеса, Божию славу…”, – думал: какие могут быть “проблемы”? Не состоит ли вся жизнь в принятии и усвоении этой радости свыше, причем усвоение состоит в том, чтобы все в этой радости увидеть и по-новому принять?».
Благовістя, яке приніс Архістратиг Божий Гавриїл, наповнило наше життя новим переживанням, новою радістю — тепер кожен із нас може вітатися такими словами: «Радуйся!». Ми радіємо, тому що знаємо те, що не доступне цілому світові, ми знаємо, що заради нас у цей світ приходить Господь Бог, і кожен із нас Йому не байдужий, що заради мене, грішного, малого і часом цілому світу не потрібного, Він готовий пройти найдовший шлях і перетерпіти найвеличніші і найтяжчі муки, аби лише я отримав своє спасіння.
Ми зараз оточені величезною кількістю проблем, але, слухайте, хіба може щось бути важливіше в цьому світі, ніж те, що вже трапилося з Марією і Боголюдиною Христом?! Ця блага звістка, яка продовжує впливати на наше життя, робить нас невразливими до будь-яких випробувань земного життя. В кожному з них ми тепер знаходимо можливість краще підготуватися до зустрічі з Христом.
Марія була з простої незаможної родини, та й Іосиф, який опікувався Марією, також. Вони були царського роду, але обоє не могли похвалитися статками. В них було непросте соціальне життя. Одразу після народження Іісуса — не вдома, а в яслах — вони переживають втечу в Єгипет, переживають переселення в інше місто і так далі. Все їхнє життя не було простим, воно було наповнене тим, що ми зараз називаємо повсякденними буденними проблемами. Але блага звістка, яка увійшла в життя кожного з них, тому що Благовість була свого часу і в Іосифа, ця новина, оце «радуйся» переповнювало їх надалі і давало можливість бути недоторканними всім тим присутнім повсякденним проблемам, що є в кожного з нас і донині. Вони зуміли, неначебто коконом, неначебто певним захистом, захистити себе від усього зовнішнього світу, тому що знали, що буде попереду.
Ми з вами також пам’ятаємо, що було позаду, і знаємо, що буде попереду. А попереду в кожного з нас своє благовістя і своя зустріч із Христом.
Я бажаю, щоб у цей радісний світлий весняний день ми з вами разом не переймалися надмірно всіма тими чисельними труднощами, які виникають у нашому житті, в тому числі молитовному. Нехай кожен із нас не озлоблюється і не вішає один на одного ярлики. Кожен із нас нехай згадає ту величну осяйну радість, яка переповнює цей день, і нехай ця радість пройде з вами аж до самого завершення вашого життя!
Нехай вас береже Бог!
Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!
Просмотров: 1969