«Преподобна Марія саме тому так особливо нами цінується, що вона зуміла показати, з одного боку, ту неймовірну глибину падіння, на яку здатна людина, і, з іншого, те, на яку висоту може підняти Господь людину, котра прибігла до покаяння…
Спробуймо й ми разом із вами віднайти в такому нашому непростому житті щирі прості слова до Господа, підійти до Нього з покаянням, нахилити свою голову, зняти з себе все зайве, не нарікати на Господа за те, що в нас немає тих чи інших земних благ, а навпаки застерегти себе від того шляху, який провадила довгі 17 років преподобна Марія Єгипетська. Вона грішила, грішимо й ми, вона покаялась, покаймося й ми! Господь дарував не лише їй такий шанс, кожному з нас Господь дарує таку нагоду», — пояснив о. Олександр та побажав кожному в ці останні тижні перед Воскресінням Христовим «відчути велич справжнього покаяння».
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує черговий випуск із циклу «Великий піст: крок за кроком з отцем Олександром Клименком», присвячений Неділі преподобної Марії Єгипетської.
Радості вам во Христі, дорогі брати і сестри!
У «Ліствиці» преподобного Іоанна ми можемо прочитати наступні слова. Він застерігає тих, хто буде брати цю книжку до рук, що диявол, навчаючи людей грішити, показує перед тим Бога милостивого — «Він усе простить», а вже після звершення гріха, показує Його як немилосердного суддю. Тим самим демонструючи людині на початку легкість звершення гріха, а вже після його звершення прикриває від людини можливість віри в майбутнє прощення.
П’ята неділя Великого посту, що якраз слідує за Неділею преподобного Іоанна Ліствичника, присвячена пам’яті преподобної Марії Єгипетської. Це велична історія людського падіння та неймовірної сили покаяння. Саме тому, мені здається, ім’я Марії стало тим іменем, яке увіншувало п’яту неділю.
Ми згадуємо Марію Єгипетську, тому що ми її розуміємо, тому що ми так само падаємо в гріхи. Не кожен із нас може так відкритися, як вона, і не в кожного з нас гріхи такої неприємної ознаки. Мало хто з нас може зізнатися в такого роду гріхах, якщо вони були.
Преподобна Марія саме тому так особливо нами цінується, що вона зуміла показати, з одного боку, ту неймовірну глибину падіння, на яку здатна людина, і, з іншого, те, на яку висоту може підняти Господь ту людину, котра прибігла до покаяння.
Старець Софроній, майбутній Патріарх Єрусалимський, не зміг приховати цю історію від нас. Перед тим, як показати нам цю історію, він написав такі слова, цитуючи книгу Старого Заповіту: «Зберігати царську таємницю добре, а відкривати і проповідувати діла Божі похвально» (Тов.12:7). Я вдячний йому, що він не приховав цей скарб від нас із вами.
Вся ця історія про преподобного Зосиму, про преподобну Марію, колишню блудницю з Олександрії, яка пройшла шлях від блуду до чудотворіння, надихає нас із вами. Надихає тим, що у Господа все можливе! Ця історія розповідає нам про те, що Господь — милостивий Творець усіх, і що кожного з нас Він чекає з відкритими обіймами і готовий нас простити, або лишень ми розпочали цю дорогу до Нього. Ця історія говорить нам про те, що в будь-яку мить нашого життя Господь може віднайти для нас особливий спосіб повернення в Його обійми. Для преподобної Марії це було рідкісне втручання Божої сили, яке, зважаючи на глибину її гріха, так особливо втрутилося в її життя. Коли вона не могла увійти до храму Господнього, а поруч із нею проходили десятки і десятки людей. Це було зримо, це було відчутно, і вона побачила, що щось особливе страшенне є в її житті, і вона не може такою, як вона зараз є, наблизитися до святині, — вона змінила своє життя докорінно.
Читаючи її житіє, тепер ми з вами розуміємо: ми з нашими великими гріхами і маленькими грішочками, з нашими помилками і відпадінням, із нашим скепсисом і невірою, часом із нашим відчаєм та печаллю, з тим усім, що показує наше маловірство і сумнів, можемо повернутися до Господа.
Неділя преподобної Марії — остання неділя, коли ми звертаємо увагу на людські діяння. Далі ми будемо шанувати Лазареву суботу, день особливої величчі Господньої, будемо разом із жителями Єрусалима кричати «Осанна!», потім будемо переживати неймовірно тяжкі і скорботні дні Страсної седмиці. Але в цей останній день, в який ще говоримо про людську частину нашого спасіння, ми згадуємо ту, котра показала подолану нею відстань від пекла, в якому вона перебувала від 12 років і майже до 30, до Раю, в який вона увійшла покаянням і слізьми.
Спробуймо й ми разом із вами віднайти в такому нашому непростому житті щирі прості слова до Господа, підійти до Нього з покаянням, нахилити свою голову, зняти з себе все зайве, не нарікати на Господа за те, що в нас немає тих чи інших земних благ, а навпаки застерегти себе від того шляху, який провадила довгі 17 років преподобна Марія. Вона грішила, грішимо й ми, вона покаялась, покаймося й ми! Господь дарував не лише їй такий шанс, кожному з нас Господь дарує таку нагоду.
Я радий, що в Православній Церкві є Таїнство сповіді, я радий, що є можливість вряди-годи, коли на серці особливо закипить, коли особливо відчуєш тягар всього зробленого тобою, нахилити голову під єпитрахиль та, помолившись, сказати Господу все, в чому ти щиро розкаєшся. Так уже заведено, що в Православній Церкві ми підходимо до священнослужителя до сповіді, але при цьому розуміємо, що ця сповідь лунає аж до Небес.
Преподобна Марія своїми слізьми та щирим розкаянням у минулих гріхах зуміла вибороти собі вічність. Тепер уже ми молимося до неї: «Преподобна мати Маріє, моли Бога за нас!». Нехай же Господь дарує кожному з нас в оці останні дві неділі перед Воскресінням Христовим велич справжнього покаяння!
Нехай вас береже Бог!
Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!
Просмотров: 4418