Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ продовжує публікувати новий цикл духовних роздумів протоієрея Олександра Клименка, присвячений тлумаченню на Апостольські читання церковного року. Цей випуск про Читання Апостола в Неділю 19-ту після П’ятидесятниці (2 Кор. 11: 31 — 12: 9).
Про те, що означає «хвалитися немочами», та як із радістю і вдячністю збирати «букет із Божих відмов», а також про те, що приниження заради Христа насправді для християнина не є приниженням, а є тією важливою миттю Божої присутності.
Як зазначив протоієрей Олександр Клименко, тлумачачи слова апостола Павла, якщо ми потерпимо і переживемо певні приниження, то нам буде явлено благодать Божу. Адже часто саме в хворобах і переслідуваннях, у злиднях і приниженні ми змінюємося — в наше життя через наше безсилля втручається Господь. А потім ці миттєвості Божої присутності — особливого тепла на молитві тощо — ми переживаємо як найважливіші в нашому житті.
Друге послання апостола Павла до Коринфян 11: 31 – 12: 9:«Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, а Він благословенний навіки, що я не говорю неправди. У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене, але по мурі мене спущено в коші віконцем, і я з рук його втік! Не корисно хвалитись мені, бо я прийду до видінь і об’явлень Господніх.
Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирнадцять років тому чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог був узятий до третього неба. І чоловіка я знаю такого, чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог, що до раю був узятий, і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити. Отаким похвалюся, а собою хвалитись не буду, хіба тільки своїми немочами. Бо коли я захочу хвалитись, то безумний не буду, бо правду казатиму; але стримуюсь я, щоб про мене хто більш не подумав, ніж бачить у мені або чує від мене. А щоб я через пребагато об’явлень не величався, то дано мені в тіло колючку, посланця сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не величався. Про нього три рази благав я Господа, щоб він відступився від мене. І сказав Він мені: Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі. Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене».
Священик пояснив, що означає «хвалитися немочами», та чому варто терпеливо та з радістю, а не з сумом і відчаєм збирати «букет із Божих відмов». «Колись я прочитав у одного богослова, що певна польська паня могла б написати на своїй могилі епітафію, що “вона зібрала букет із Божих відмов”, — пригадав о. Олександр. — Наші немочі — це те, що Господь нам попускає, це ті речі, про ми які молилися: “Дай, Боже, нам позбутися того чи іншого недугу, дай, Боже, нам те і те…”. А Бог не дає нам, Бог мовчить і дає лише певну відмову. Але згодом виявляється, що саме ця відмова для нас була корисною. Ось чому часом можна зібрати букет із Божих відмов. Коли Бог, лагідно ставлячись до нас і розуміючи, що саме ці речі нам не потрібні, за Своєю волею не дає нам їх… У постійній боротьбі зі своїми пристрастями відбувається шестя до Христа, і щоразу людина пам’ятає, що “буду хвалитися таким подарунком від Господа”…».
Як зауважив клірик Бориспільської єпархії, коли ми перестаємо надіятися на себе або на чиюсь підтримку, а повністю віддаємо себе в руки Божі, то саме тоді Господь починає активно діяти в нас. Тому що «сила Моя здійснюється в немічі» (2 Кор. 12: 9).
«Якби ж ми навчилися в усьому бачити власну неміч і в кожному здобутку вбачати втручання нашого Творця, який постійно піклується про кожен наш крок, який знає кожну нашу думку!.. Тож, будемо хвалитися власними немочами, будемо збирати власні букети з Божих відмов і радіти їм. Не просто, закутавшись глибоко у шарф, терпеливо переживати все те, що Господь нам дає, а радісно переживати всі відмови, коли Господь знає, що наше прохання може принести шкоду, і дякувати Господу за кожну таку відмову, бо всі вони приведуть до нашого спасіння, якщо ми переживемо їх радісно», — закликав отець Олександр насамкінець.
Просмотров: 221