Коментар Західноєвропейського вікаріатства щодо висловлювань клірика ПЦУ стосовно діяльності закордонних парафій УПЦ

Звинувачення клірика ПЦУ Георгія Коваленка можна розцінити як особисту образу для чисельних парафіян УПЦ, які були змушені через російську військову агресію проти України перебувати за межами України.

3 травня 2024 року Відділ зовнішніх церковних зв’язків УПЦ опублікував коментар Західноєвропейського вікаріатства УПЦ щодо висловлювань клірика ПЦУ протоієрея Георгія Коваленка стосовно діяльності закордонних парафій УПЦ. Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує цей коментар повністю.

29 квітня 2024 року на телеканалі «МИ-УКРАЇНА» вийшло інтерв’ю колишнього священника Української Православної Церкви, а нині клірика ПЦУ протоієрея Георгія Коваленка, у якому поширена неправдива інформація про Українську Православну Церкву, зокрема щодо діяльності закордонних парафій УПЦ. Очевидно, що мета даного інтерв’ю полягала у дискредитації Української Православної Церкви, шляхом поширення неправдивої та недостовірної інформації, маніпуляцій фактами та неправдивих свідчень.

У зв’язку з цим перш за все звертаємо увагу на те, що заснування закордонних парафій Української Православної Церкви здійснюється у відповідності до рішення Собору Української Православної Церкви, який відбувся у м. Києві 27 травня 2022 року. Це рішення обумовлене пастирською необхідністю, яке полягає у звершенні духовної опіки та задоволенні духовних потреб громадян України, які є віруючими Української Православної Церкви та були змушені через російську військову агресію проти України перебувати за межами України. Окрім цього, слід зазначити, що діяльність парафій УПЦ за кордоном здійснюється самостійно на підставі рішень Собору та Синоду УПЦ, без будь-яких погоджень або дозволів від організацій, які не належать до УПЦ.

Тому звинувачення у нібито причетності парафій УПЦ за кордоном до проросійської агентури або у поширенні проросійських наративів є абсолютно неправдивими та безпідставними. Більше того, жодних доказів такої нібито діяльності в згаданому інтерв’ю не наводиться. Також подібні звинувачення можна розцінити як особисту образу для тих численних наших парафіян, які втратили не тільки свої домівки через російську військову агресію, але часто рідних і близьких, і сьогодні вимушені жити на чужині, і для яких парафії нашої Церкви стають чи не єдиним місцем духовної втіхи та зустрічі з Батьківщиною.

При цьому критики УПЦ воліють вперто не помічати духовну, соціальну та патріотичну діяльність, що здійснюється на парафіях УПЦ за кордоном. На наших парафіях завжди лунають молитви за нашу Батьківщину — Україну, за її перемогу у цій страшній війні, за здоров’я наших воїнів, серед яких чимала кількість родичів відвідують саме наші закордонні парафії, та за всіх тих, хто вже відійшов у вічність. Окрім цього, на всіх парафіях регулярно проводяться збори коштів та різноманітні благодійні акції на підтримку Збройних сил України із залученням до цього європейської громадськості тих країн, де знаходиться та чи інша парафія.

Віряни Української Православної Церкви — це не «нібито» українці із «нібито» українськими паспортами, як заявив в коментарі згаданий священнослужитель, а повноцінні громадяни своєї Батьківщини, які постійно в покаянні та сльозах із глибокою вірою моляться Милостивому Богові про повернення справедливого миру на українську землю та всіх тих, хто стоїть на захисті Української державності.

Відкриття нашою Церквою парафій за кордоном має метою не комусь щось доказувати чи вести юрисдикційні суперечки, а є нагальною реакцією та відповіддю на реальні духовні потреби вірян УПЦ за кордоном, які прагнуть зберегти зв’язок як зі своєю духовною родиною в Україні, так і знайти в місцях свого тимчасового перебування частину своєї Батьківщини. Ми вдячні Богові за те, що можемо надати їм таку можливість, переживаючи разом із ними всі скорботи цієї війни.

Також хочемо звернути увагу на феномен, який має місце у багатьох організаціях, включаючи, на жаль, і церковні організації: ніхто так не критикує діяльність організації, як колишній член цієї організації. Це явище вже давно відоме та вивчене в соціальних науках. Часто думки колишніх учасників бувають перекручені або перебільшені з особистих мотивів чи з інших причин. Складається враження, що поливання брудом є невід’ємною складовою для того, аби довести свою лояльність новій організації, здобути довіру нових колег та особисту вигоду від начальства. Дуже прикро, що подібні речі мають місце в структурах, що асоціюють себе з Христом та Його Церквою.

В цей особливий період Страсного тижня, коли серця християн наповнені покаянням та щирою подякою Христу за спасіння світу, яке відбулося незважаючи на брехню, наклепи, страждання та знущання, ми закликаємо кожного віруючого громадянина України не піддаватися політичним маніпуляціям, а зануритися у смиренну тишу та глибоку молитву. Нехай наші думки та молитви будуть зосереджені на Хресних Стражданнях та Воскресінні Господа нашого Іісуса Христа, Який приніс нам світло, подарував мир та сповістив наближення Царства Божого.

Віримо, що лише об’єднавшись у спільних молитвах та діях ми зможемо подолати будь-які випробування. Війна не повинна розділяти народ, а консолідувати його задля здобуття перемоги та спільної праці, що буде наближати її. Хай Воскреслий Спаситель світу благословить нас Своїми благами і Своєю всесильною десницею милості допоможе шукати шляхи єднання та взаєморозуміння для всіх українців, незважаючи на те, чи перебувають вони в Україні, чи внаслідок війни опинилися далеко за її межами.

Просмотров: 2467