«Коли ми смиряємося перед нашими обов’язками, перед нашими близькими, перед Богом, то отримуємо неймовірну благодать, за допомогою якої можемо наблизитися до любові Божої… “Не помолимося по-фарисейськи”, – читаємо ми. Будемо молитися, знаючи, що скільки б ми не робили вдаваного добра, розбавленого гординею і бажанням слави, вигоди, це Господь його робить. А приходячи до храму, будемо мати настрій митаря. Бо смирення є передтечею любові», – зазначив о. Олександр та закликав уже сьогодні розпочати свій покаянний труд напередодні Великого посту і віднайти ті напрочуд важливі двері покаяння.
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ продовжує публікувати духовні роздуми протоієрея Олександра Клименка. Черговий випуск присвячено Євангелію про митаря і фарисея (Лк. 18: 10-14).
«”І Богу, і людям ненависна гординя, а смиренномудрих любить Господь”, – так говорить прп. Єфрем Сирин. Насправді нам самим не лише з Богом варто говорити зі смиренням, а зі смиренням треба говорити з близькими нам людьми. Тому що гординя ненависна всім близьким людям», – зазначив о. Олександр.
Він навів приклад авви Дорофея про коло, яким усі рухаються, а зокрема про те, що чим ближче ми рухаємося до Творця, тим ближчими ми стаємо один одному. «Смирення має вести нас до любові», – продовжив думку священник.
Священнослужитель нагадав зміст Євангелія від Луки про митаря і фарисея та провів паралель з поведінкою одного чоловіка, який хоч начебто і є воцерковленим, однак не піклується про свою дитину.
Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник. Фарисей, ставши, так молився про себе: «Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!» А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: «Боже, будь милостивий до мене грішного!..» Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться (Лк. 18: 10-14).
«Коли ми смиряємося перед нашими обов’язками, смиряємося перед нашими близькими, смиряємося перед Богом, то отримуємо неймовірну благодать, за допомогою якої можемо наблизитися до любові Божої», – відзначив о. Олександр.
Протоієрей Олександр Клименко наголосив, що фарисей є для нас тим яскравим образом, тією «серцевиною нашої підготовки» до Великого посту – «виявляється, можна бути людиною релігійною, а при тому стояти далеко від Бога».
«Ми пробуємо увійти в область посту, та часом для нас самий піст стає самоціллю. Ми не відчуваємо, що піст є передтечею чогось більшого, ми не відчуваємо, що піст є тим передпокоєм, який введе нас у радість любові во Христі, – звернув увагу на таку проблему священник. – Ми починаємо заздалегідь наїдатися, складати так своє меню, щоб в останні дні перед постом їсти якомога більше м’яса, бо потім так важко нам, бідненьким, буде звершувати цей піст. Ми розписуємо свої дні, щоб відвідати якомога більше закладів харчування, сходити на дозволені і недозволені розваги. Пам’ятаєте, як на Русі Масляна перетворювалася на вакханалію і бійок, і розваг перед постом, щоб начебто “нагулятися перед таким тяжким періодом”. Хіба ж він тяжкий?! Ось що таке релігійна сліпота».
Натомість і в час підготовчого періоду до посту, і в самий піст, на переконання отця Олександра, ми повинні передусім навчитися смиренню.
«”Не помолимося по-фарисейськи”, – читаємо ми у Святому Письмі. Будемо так молитися, щоб наша молитва просякнута була усвідомленням того, а хто є справжнім Подателем всіх благ, – зазначив він. – Будемо молитися, знаючи, що скільки б ми не робили вдаваного добра, яке часом у нас розбавлене і гординею, і бажанням слави, марнославства, і бажанням вигоди, що це Господь робить його через нас, приписуючи все добро лише Господу, а приходячи до храму, матимемо в собі настрій митаря. Митаря, який жив, скоріш за все, менш праведно, ніж фарисей, але вийшов більш праведним. Не будемо мірятися м’язами: хто з нас живе праведно, хто – ні! Все це вирішується лише у смиренні й молитві, коли ти стоїш перед Господом, молишся, читаєш молитви зі свого, я надіюсь, затертого молитовника, і лише настрій твого серця показує на те, наскільки ти будеш прощений і наскільки ти отримаєш радість. Бо смирення є передтечею любові. Саме таке облаштування нашої душі вводить нас у неймовірну радість».
Священнослужитель також нагадав, що цього богослужбового дня ми вперше починаємо співати покаянний тропар «Покаяния отверзи ми двери, Жизнодавче». На його думку, співаючи цей піснеспів, ти неначе долучаєшся до покаянної розмови з Господом.
«Дай, Боже, щоб Господь допомагав нам, принаймні, знайти ці двері покаяння, а за милістю Своєю відкрив їх нам», – побажав отець Олександр та звернув увагу на те, що ми самі не здатні до справжнього покаяння, бо наче й каємося, а водночас завжди виправдовуємо себе.
Підсумовуючи сказане, протоієрей Олександр Клименко закликав кожного розпочати вже сьогодні свій покаянний труд.
«Період Великого посту, до якого ми вже наближаємося, – це той період, в який ми, брати й сестри, будемо відчувати полегкість. Не переживайте, не думайте, що Великий піст у нас не вдасться, що підготовка до посту в нас не вдасться. Будемо надіятися на Творця, будемо згадувати митаря, який, стоячи в глибині храму, в останньому його закутку, бив сердечно себе в груди, боявся підняти голову до неба й одне лише промовляв: “Боже, буде милостивий мені, грішному!”. Дай, Боже, і нам навчитися у багатослів’ї молитов, які ми звикли читати ввечері, вранці і протягом дня, уважно промовляти ці декілька важливих коротких слів», – відзначив о. Олександр та побажав, щоб кожен із нас уже зараз віднайшов у собі прагнення та сили йти до Творця, а «Господь обов’язково відкриє нам покаяння двері та помилує, як євангельського митаря».
Просмотров: 424