Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує матеріал про Успіння Пресвятої Богородиці.
Велике Свято Успіння Богоматері може здатися нецерковній людині досить дивним. Як можна святкувати чиюсь смерть? Все у християн не як у людей, скаже хтось.
Їм радість те, що іншим горе. І, між іншим, цей хтось буде не такий уже й далекий від істини. У християнстві звичний світ справді у певному сенсі встає з ніг на голову з погляду звичайної логіки.
Ми проповідуємо Христа розіп’ятого, для іудеїв спокусу, для еллінів безумство (1 Кор 1: 23), сказав апостол Павло: κηρύσσομεν Χριστὸν ἐσταυρωμένον, Ἰουδαν. Але немудре Боже мудріше за людей (1 Кор 1: 25), — каже далі апостол.
Християнське безумство, ἡ μωρία (mōria), виявляється справжньою мудрістю, завдяки якій здійснюється перемога над смертю. День розлучення з земним життям Божої Матері, її Успіння, одночасно поєднує в собі цілком зрозумілу людську скорботу з радістю від того, що смерті насправді не існує, що Богородиця ніби заснула, щоб потім прокинутися до вічного життя та слави.
«Успіння» в перекладі з церковнослов’янської означає «занурення в сон», «мирна смерть, подібна до сну», «поховання». Це переклад давньогрецького слова ἡ κοίμησις (koimēsis). Воно є однокорінним з дієсловом κοιμάω (koimaō), який українською мовою перекладається як «спати», «засинати», «почити», «вмирати».
Особа Діви Марії, її життя і її успіння мають для Церкви виняткове значення. Адже у Пресвятій Богородиці здійснилася головна мета всього створеного буття: повне єднання з Богом. І річ не лише в тому, що Марія погодилася на втілення Бога-Сина, повністю підкоривши свою волю Божественній. В її обличчі, у її материнстві сталося взаємопроникнення життя тварного та нетварного. Її тіло з’єдналося з Богом у Її утробі. Від Її плоті і крові Христос знайшов Свою плоть і кров. Тому і вважається, що зачавши Богонемовля наиттям Духа Святого, Діва Марія возз’єднала все творіння, весь світ — з його Творцем. Тому Церква так Її шанує і молиться Їй.
Коли Христос страждав на Хресті, він сказав Діві Марії та апостолу Іоанну Богослову: Це син Твій, це Мати Твоя. На основі цих слів Спасителя Церква навчає, що в особі апостола Іоана Богородиця всиновила всіх християн. Її смерть, її успіння було безболісним, без усякого тілесного страждання, подібно до того, як вона народила Христа — теж без страждань і хвороб. Її тіло не бачило знищення. На третій день після її смерті апостоли виявили її гробницю і похоронний одяг порожнім. До речі, за переказом Церкви, першим це виявив апостол Фома, той самий, який своїм «невіруванням добрим» ще більше сприяв свідченню Христового Воскресіння.
Розлучена на три дні з тілом, потім душа Діви Марії знову з ним возз’єднується вже на Небесах, і, воскреснувши, Мати Божа йде до Вічного життя. Як сказав Святитель Григорій Палама, «Сия же — Пречистая Дева и превознеслась над всеми и всем: Она единая, ставши между Богом и родом человеческим, сотворила Бога Сыном человека, а людей соделала сынами Божиими; Она соделала землю Небом и обоготворила род человеческий; Она единая из всех превыше всякаго естества явилась Матерью Бога по естеству, а чрез несказанное рождение стала царицей всякой сущей в мире и премирной твари, и, возвышаясь таким образом над подчиненным Ей через Нее Самое и делаясь Сама причастницей высшего избрания чрез Божественного Духа, Она является высочайшей из превознесенных и блаженнейшей царицей блаженного рода».
За матеріалами журналу «Фома в Україні»
Просмотров: 5619
Авторское “С точки зрения обычной логики…” вызывает недоумение: уважаемый автор, а разве “привычный мир” живёт по Божьему закону: “Слава в вышних Богу, и на земли мир, в человецех благоволение”? Всего лишь навсего человек обязан был славить Бога, сохранять на земле мир, и в душе быть благо-вольным! Но человек нарушил Божий закон, поставив тем самым жизнь на земле с ног на голову. И именно Христианство восстанавливает первичный Замысел. Конечно, для язычников подобное восстановление – безумие, и для иудеев – соблазн; ведь славить кого угодно, получать свой хлеб кровавой жатвой и наполнить душу до краёв злобой, жадностью, предательством – для них это стало нормой. Это донёс до нас Ветхий Завет. И никто, кроме Спасителя, не разорвёт пагубную цепь и не вернёт человечество Вечности.
Опять же, “погребение” как-то не очень вяжется с Успением: “погребение” – погреб, что-то ниже уровня земли… Или я ошибаюсь? Простите.
А праздник – замечательный и ожидаемый, и последние слова Богородицы, когда сошёл Сам Христос в окружении Ангелов и Архангелов: “Величает душа Моя Господа и возрадовался дух Мой о Бозе Спасе моем, яко призре на смирение рабы своея” – гимн Вечной Жизни и Радости. С праздником, православные!