Про ліки від самозвеличування — митрополит Антоній пояснює складні місця Апостольських послань (відео)

Найголовніше — зрозуміти і запам’ятати: присутність мерзенного посланника пекла поруч або його дія через інших — не ознака залишення Богом, а навпаки — Божої допомоги.

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує роздуми керуючого справами УПЦ митрополита Бориспільського та Броварського Антонія над богословськими темами Апостольських Послань. У черговому випуску владика Антоній пояснює слова апостола Павла з Другого послання до Коринфян.

Апостол Павел говорить нам про себе: «…то дано мені в тіло колючку, посланця сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не величався» (2Кор. 12: 7). Апостол ніби вмів тверезо оцінити обстановку і власну людську неміч. Він багато отримав від Господа і цілком виразно це визнає. Отримане може радувати, посилювати благоговіння й подяку довшого, але тут треба особливо уважно стежити за собою, щоб не пролізла в душу змія та не отруїла отрутою зарозумілості.

Чому це небезпечно? Тому, що можна подивитися на дане Богом із двох сторін. Перше – як милостивий Господь, що Він дав мені грішному так багато, не зневажаючи грішну душу, немічну й негідну. Друге – Господь побачив, що мені можна довірити такі блага, і я зумію цим розпорядитися як слід.

У першому випадку основна увага спрямована на Господа, у другому – на себе. Небезпека становища в тому, що розумом можна обрати друге, а горде серце, що любить гріх, прийме перше.

Тому Господь майже всім, якщо навіть апостолу Павлу, в допомогу допускає ангела сатани, що робить капості. Ми бачимо це і на власному прикладі, і на прикладах ближніх. Тим, у кого шлях більш слизький («завидна і небезпечна висота»), хто на видноті, кому загрожує небезпека не здолати спокуси славою, Господь допускає скорботи, часом дуже серйозні. Один хворіє, інший переживає через недолугих дітей, третій втрачає близьких, четвертий може піддатися прозового тепер нападу хуліганів тощо. Скільки людей, стільки й заходів захисту від згубної зарозумілості.

Найголовніше – зрозуміти це і назавжди запам’ятати: присутність мерзенного посланника пекла поруч або його дія через інших – не ознака залишення Богом, а навпаки – Божої допомогі нам, грішним. «Двірником», що прибирає наше сміття, чистить наш смітник, Господь дозволяє бути або обставинам, або особам, які легко піддаються впливу темних сил, або власним немощам. Як би це не виражалося, наша турбота – побачити в цьому благість Божу, школу або лікування душі, що легко піддається спокусі загордитися про себе більш, ніж варто було б.

Спокуса ця багатолика, і від неї не захистить ані відсутність освіти, яскравих природних обдарувань, скромне положення в суспільстві, фізична ослабленість або що завгодно ще, ані розуміння цього, ані навіть молитва. Приклад тому – молитва фарисея, пронизана свідомістю переваги. Можна «бути ніким» і не претендувати ні на що, розуміючи неможливість, навіть дурість таких претензій, але в душі мучити себе заздрістю, недоброзичливістю, роздратуванням і т.п. Щоб уникнути цих мук, які ще можуть життя перетворити на пекло, Господь дає нам приклади, гідні наслідування. Нам залишається вчитися приймати життя таким, яким його Господь влаштовує для напоумлення, огорожі від великих зол і бід, і – радості.

Так, радості серед болісних бісівських капостей, тому що вони – лише рятівне, і, звичайно, тимчасове, дія Промислу Божого. Тимчасове тому, що одразу, швидко звільнитися від отрути марнославства не вдається нікому. Потрібен час і виявити його в собі, і протиотруту знайти. І сили відновити.

У всьому цьому Господь допомагає і хоче, щоб ми не тільки зрозуміли це, прийняли мирно, але і зраділи: Господь працює над нашими душами, тому що хоче нас очистити й зцілити, щоб ми могли бути з Ним всім єством.

Читайте також: Як усе пробачити і полюбити ворогів?

Як стати зразковим вірним?

Бог є Любов — що це означає?

«Не восхищением непщева». Що мав на увазі апостол Павел?

Не засмічувати й старанно берегти в собі храм Божий

Що є свободою для християнина?

Головні відмінності законів Мойсея і Христа

У кожну людську душу Бог вкладає знання Себе

Чотири ступені, які ведуть до відпадіння від Бога

Митрополит Антоній пояснює, яким чином гріх Адама вплинув на кожну людину

Людина відповідальна за страждання та тління усього створеного Богом

Чому неправі ті, хто кажуть, що віри достатньо для спасіння?